Розробка сучасних теоретичних аспектів трансформації вітчизняного досвіду управління персоналом в управління людськими ресурсами на засадах розвитку трудового потенціалу робітників. Управління розвитком трудового потенціалу на макро- та на макрорівні.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукТобто управління персоналом має функціонувати як система, що забезпечує стратегічний підхід до розвитку трудового потенціалу робітників у відповідності з перспективними цілями підприємств. По-друге, і це, на думку автора, є головним у ситуації, що склалася, - відсутність або недостатньо чітке пророблення механізму трансформації вітчизняного досвіду управління персоналом, який не тільки став би адекватним до теперішніх умов, але й зміг згодом перерости у систему управління людськими ресурсами на засадах розвитку трудового потенціалу робітників. Дисертація виконувалася в рамках теми “Економічні проблеми розбудови державності України: фактори і стимули розвитку господарських систем”, яка розроблювалася відповідно до тематичних планів міжвузівських наукових та науково-технічних програм на 1997-1999 р.р. утвердженим наказом Міністерства освіти України № 37 від 13.02.1997 р., а також в рамках теми кафедри менеджменту “Методичні та організаційні аспекти формування ринкового механізму в управлінні на рівні фірм”, яка розроблена відповідно до тематичного плану науково-дослідницьких робіт Одеського державного економічного університету (підстава для виконання НДР - рішення Координаційної ради університету (протокол № 2 від 11.03.1997 р.), а також в рамках теми “Реструктуризація господарських систем у сфері підприємництва (номер державної реєстрації 0100U005394, 2000-2002 р.р.), в межах якої особисто дисертанткою здійснено обґрунтування положень щодо становлення системи управління людськими ресурсами, яка спрямована на розвиток трудового потенціалу, а також визначені складові комплексної системи розвитку трудового потенціалу. У роботі використані методи: абстрактно-логічного і системного аналізу - при уточненні і визначенні місця і ролі категорії “трудовий потенціал” у системі функціонування суспільного виробництва, а також складових елементів трудового потенціалу, обґрунтуванні стратегії управління розвитком трудового потенціалу; статистичного аналізу - при виявленні і узагальненні факторів впливу зовнішнього середовища на формування системи розвитку трудового потенціалу; порівняльного аналізу - при співставленні світового досвіду управління людськими ресурсами; експертних оцінок - для здійснення оцінки можливостей становлення управління людськими ресурсами на засадах розвитку трудового потенціалу; функціональний підхід - при дослідженні реалізації функцій управління персоналом на вітчизняних підприємствах; поетапно-структурний підхід - при розробці структури реформування системи управління персоналом. запропоновано структуру процесу реформування вітчизняних систем управління персоналом з ціллю їх оновлення і подальшої трансформації в систему управління людськими ресурсами на засадах розвитку трудового потенціалу.У першому розділі - “Соціально-економічні аспекти управління персоналом” - досліджено методологічні засади управління персоналом, визначено й систематизовано співвідношення основних категорій особистого фактору у сфері виробництва, визначені сучасні тенденції у розвитку функцій управління персоналом. Проблеми, повязані з необхідністю формування ефективної системи управління персоналом, свідчать про наявність великої кількості думок відносно того, що являє собою “людський фактор” як соціально-економічна категорія і у якій системі взаємозвязків з такими категоріями як “робоча сила”, “особистий фактор суспільного виробництва” й “трудовий потенціал” він функціонує. Серед основних причин, що лежать в основі структурних перебудов і підвищення ролі людини на всіх рівнях підприємства і які визначили зрушення від “кадрової політики” до управління людськими ресурсами, на думку автора, слід виділити : дисбаланс між постарілою практикою управління кадрами та більш жорсткими потребами ділового середовища; суттєве ускладнення функцій управління персоналом на засадах випередженого перспективного управління відповідно до стратегії підприємства; різке підвищення конкуренції; значне збільшення ролі знань в життєдіяльності підприємства. Дослідження основних тенденцій розвитку функцій управління персоналом дозволило установити, що поряд з традиційними прогресивно зростаючу значимість набувають такі функції, як : створення нових організаційних структур; підбір співробітників, що відповідають стратегії і культурі підприємства; проектування і реалізація системи мотивації відповідно до вибраної стратегії бізнесу; створення умов, які забезпечують досягнення стратегічних цілей підприємства та задоволення потреб співробітників на основі повного використання їх трудового потенціалу.