Розробка складу та промислової технології препаратів протизапальної дії на гелевій основі з кетопрофеном, із німесулідом та з диклофенаком натрію. Обгрунтування раціонального методологічного підходу до створення м’яких лікарських засобів у формі гелів.
Аннотация к работе
“ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ” 15.00.03 - стандартизація та організація виробництва лікарських засобівРобота виконана в лабораторії рідких і мяких лікарських засобів Державного підприємства “Державний науковий центр лікарських засобів” Міністерства охорони здоровя України (м. Науковий керівник: кандидат фармацевтичних наук, старший науковий співробітник Безугла Олена Петрівна, Державне підприємство “Державний науковий центр лікарських засобів”, провідний науковий співробітник лабораторії рідких і мяких лікарських засобів Офіційні опоненти: доктор хімічних наук, професор Гризодуб Олександр Іванович, Державне підприємство “Науково-експертний фармакопейний центр”, завідувач відділом Державної Фармакопеї України доктор фармацевтичних наук, професор Пімінов Олександр Хомич, Інститут підвищення кваліфікації спеціалістів фармації Національного фармацевтичного університету, професор кафедри технології ліків та клінічної фармакології з фармацевтичною опікою Захист відбудеться “2” квітня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.817.01 при Державному підприємстві “Державний науковий центр лікарських засобів” (61085, м.Для фармацевтичної розробки препаратів у формі гелів необхідним є вивчення їх фізико-хімічних і біофармацевтичних властивостей, що обумовлюють якість, ефективність і безпеку лікарських засобів. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі задачі: провести аналіз даних наукової літератури щодо сучасного стану проблеми створення МЛЗ у формі гелів, зокрема, гелів з НПЗЗ; на підставі результатів фізико-хімічних, реологічних, біофармацевтичних, фармакокінетичних, фармакологічних, мікробіологічних і технологічних досліджень обгрунтувати склад трьох препаратів на гелевій основі, що містять як діючі речовини кетопрофен, німесулід і диклофенак натрію; гелевий кетопрофен німесулід диклофенак провести дослідження зі стандартизації промислової технології розроблюваних препаратів у формі гелів; Розробка науково обгрунтованих складів і стандартизація промислових технологій трьох МЛЗ у формі гелів, що містять як діючі речовини кетопрофен, німесулід і диклофенак натрію. Вперше проведено систематизовані дослідження реологічних і біофармацевтичних властивостей гелів, утворених карбомерами, залежно від концентрації та типу карбомеру, хімічної природи лугу, складу дисперсійного середовища, РН, впливу УФ-опромінення і температури.У сильнолужному середовищі відбувається різке падіння вязкості гелів, що нейтралізовані розчином аміаку розведеним і розчином натрію гідроксиду; для гелів, що нейтралізовані трометамолом і триетаноламіном, характерне повільне зменшення вязкості (рис. Досліджували гелі, одержані при нейтралізації 1 % водних дисперсій карбомеру 980 трометамолом або натрію гідроксидом до РН (6,5±0,5), а також гелі, що додатково містили метилпарагідроксибензоат (0,1 %) та/або динатрію едетат (0,1 %). Введення до складу дисперсійного середовища гелів гідрофільних неводних розчинників (ГНР) у концентраціях до 30 % не призводить до суттєвої зміни структурної вязкості: вона змінюється лише в межах ±10 % (рис. При вмісті карбомеру 980 або 940 1,7-1,8 % і концентрації трометамолу 1,35 % утворюються гелі, що за реопараметрами дуже близькі до препарату “Фастум гель” (рис. За аналогією із препаратом “Фастум гель” у складі препарату “Ф-гель” були використані лавандова та неролієва олії як запашники.На підставі аналізу даних наукової літератури обґрунтовано доцільність розробки та впровадження у виробництво вітчизняних препаратів у формі гелів, що містять як діючі речовини кетопрофен, німесулід та диклофенак натрію. На підставі результатів реологічних досліджень дисперсій і гелів із карбомерами показано, що досліджені карбомери є ефективними гелеутворювачами; встановлено можливість взаємозаміни карбомерів 940 і 980. Встановлено, що структурна вязкість гелів із карбомерами зростає із підвищенням їх концентрації і молекулярної маси, вона залежить від природи лугу, проходить через максимум залежно від РН і мало змінюється із підвищенням температури. Встановлені закономірності слід враховувати на етапі фармацевтичної розробки з метою раціонального вибору гелеутворювача та лужного агента, стандартизації гелів за показниками “Вязкість” (при необхідності) і “РН”, а також розробки та стандартизації технологічного процесу. Встановлено, що УФ-опромінення призводить до зменшення реологічних параметрів гелів із карбомером 980; цей негативний вплив можна звести до мінімуму шляхом використання амінного нейтралізатора трометамолу та введення до складу гелів метилпарагідроксибензоату та динатрію едетату.