Регіональні рівняння для обчислення середніх зважених снігозапасів з урахуванням особливостей снігонакопичення у лісі, рівняння для визначення тривалості схилового припливу і коефіцієнтів стоку з урахуванням поправок на вплив заболоченості і залісеності.
Аннотация к работе
РОЗРАХУНКОВА МЕТОДИКА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ МАКСИМАЛЬНОГО ВЕСНЯНОГО СТОКУ В БАСЕЙНІ р.СЕЙМЗахист відбудеться „22 ”травня 2003 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.090.01 в Одеському державному екологічному університеті за адресою: 65016, м.Одеса, вул. Основу розрахункової і прогностичної схем складають карти змінювання по території середніх максимальних снігозапасів на відкритій місцевості, тривалості схилового припливу і коефіцієнтів стоку (причому дві останні відображають розподіл величин, приведених до однорідних умов підстильної поверхні); рекомендації щодо встановлення норми опадів за період водопілля; регіональні рівняння для обчислення середніх зважених снігозапасів з урахуванням особливостей снігонакопичення у лісі; рівняння для визначення тривалості схилового припливу і коефіцієнтів стоку з урахуванням поправок на вплив заболоченості і залісеності. Встановлено, що на досліджуваній території ліси й болота є факторами природної зарегульованості стоку - вони сприяють зменшенню негативних наслідків при високих водопіллях, оскільки під впливом боліт і лісів шари й коефіцієнти стоку знижуються, а період стікання тало-дощових вод по схилах до руслової мережі стає більш тривалим. Коефіцієнти повноти схилового припливу, гідрографічні коефіцієнти визначаються співвідношеннями між часом руслового добігання і тривалістю схилового припливу, а коефіцієнти русло-заплавного і берегового регулювання - розмірами водозборів. Основу расчетной и прогнозной схем составляют карты изменения по территории средних максимальных снегозапасов на открытой местности, карты продолжительности склонового притока и коэффициентов стока (причем две последние отображают распределение величин, приведенных к однородным условиям подстилающей поверхности); рекомендации и региональные уравнения для определения параметров расчетной схемы.Весняне водопілля є найголовнішою фазою водного режиму більшості рівнинних річок України, під час якої проходить переважна частина загального річного обєму стоку. Розробки і результати дисертаційної роботи використовувалися у науково-дослідній роботі УКРНДГМІ „Розробити нормативний довідник максимальних рівнів і витрат води річок України для розрахункових забезпеченостей”, у науково-дослідній темі ОДЕКУ „Розробити методику територіального прогнозу максимальних витрат весняного водопілля у басейні р.Сейм” (договір №56 від 29 квітня 2001 р.), співвиконавцями яких був здобувач. При виконанні дисертаційної роботи були використані статистичні методи аналізу й обробки вихідної гідрометеорологічної інформації, а також географічного аналізу та узагальнення фактичних і розрахункових характеристик весняного водопілля (максимальних снігозапасів, опадів за період водопілля, шарів і коефіцієнтів весняного стоку, тривалості схилового припливу). Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці регіональної методики для нормування максимальних витрат весняного водопілля в басейні р.Сейм і використанні цієї методики для прогнозів максимумів водопіль, що перевищують норму. Результати дисертаційних досліджень умов і особливостей снігонакопичення, оцінки і розрахунків шарів весняного стоку і снігозапасів увійшли до наукових звітів виконання етапів науково-дослідної теми ОДЕКУ „Розробити методику територіального прогнозу максимальних витрат весняного водопілля у басейні р.Сейм”.У другому розділі приводиться короткий огляд існуючих методів розрахунку максимальних витрат весняного водопілля, згідно класифікації, запропонованої Є.Д.Гопченком (1989), та обґрунтовується прийнята для досліджуваного регіону розрахункова структура. Досвід і аналіз результатів розрахунків за формулою СНІПУ 2.01.14-83 показав, що вона (внаслідок недотримання фізичного смислу граничних умов застосування, нечіткого визначення додаткової, слабо редукованої площі, встановлення на одному рівні для всіх площ водозборів показника степеня кривої редукції) не коректно описує процеси формування максимального стоку на малих водозборах, занижуючи розрахункові максимальні витрати паводків і водопілля. Включення до розроблюваної структури основною компонентою максимальних снігозапасів створює передумови до її використання не тільки у розрахунковому, а й у прогностичному варіанті (для довгострокового оцінювання максимальних витрат весняного водопілля), що представляє собою коло практичної діяльності автора. Третій розділ присвячується результатам статистичної обробки багаторічних рядів шарів і максимальних витрат весняного стоку та максимальних снігозапасів (з урахуванням запасів води у льодовій кірці) і встановленню сумарної водоподачі на поверхню річкових водозборів за період весняного водопілля. Встановлений звязок між максимальними снігозапасами на відкритій і залісеній місцевості, оцінюваний коефіцієнтом кореляції 0.