Характеристика історичних етапів формування теорії розподілу влади в науковій літературі. Закріплення в Конституції України основних принципів перерозподілу повноважень між вищими владними інституціями. Особливості законодавчої та виконавчої гілок влади.
Аннотация к работе
Мною було обрано саме цю тему адже через механізм впровадження в життя принципу розподілу влад в тій чи іншій державі, на сучасному розвитку суспільства, можна зробити висновок про демократичність, незалежність, соціальний, економічний, політичний рівні країни. Метою даної курсової роботи є дослідження та вивчення принципу розподілу влади в конституційній системі України та інших держав світу, історичний аналіз формування принципу розподілу влад, а також висвітлення порядку діяльності окремих державних органів як складову принципу розподілу влади, їх функції, взаємодію між собою, систему "стримувань і противаг", на прикладі Української моделі державотворення та порівняння цієї моделі з моделями інших країн світу. При написання курсової роботи я ставив перед собою наступні задачі: вивчення та порівняння наукових праць та нормативно-правових актів, які висвітлюють принцип розподілу влад. Актуальність даної теми полягає в дослідженні принципу розподілу влади в Україні та зарубіжних державах. Але основною проблемою є те, що чимало вчених ставлять перед собою та всією правовою спільнотою питання щодо того чи існує взагалі такий принцип, оскільки й до цього часу є досить багато суперечок і протиріч щодо правильного розуміння поділу державної влади на три гілки, а також з приводу його правильного тлумачення через осмислення вчень засновників Дж.Теорія поділу влади, що іменується нерідко принципом поділу влади, в тому вигляді, як вона сприймається в сучасному світі стосовно державного режиму, зявилася більше трьохсот років тому. Ідеї Локка щодо необхідності та важливості поділу влади були викладені в головній його праці "Два трактати про державне правління" (1690 року), а ідеї Монтескє про поділ влади й інші його суспільно-політичні погляди - в романі "Персидські листи"; історичному нарисі "Роздуми про причини величі і падіння римлян" і основному його творі - "Про дух законів" (1748 року) [11]. Руссо (1712-1778 роки життя), висунув іншу точку зору щодо теорії розподілу влади, він відкидав саму ідею розподілу влад не стільки з організаційно-правових позицій (він докладно не аналізував структуру державної влади), скільки з політологічних позицій. З іншого боку, творці Конституції Сполучених Штатів Америки, встановивши чітку систему органів держави із суворим розмежуванням повноважень між ними (конгрес, президент, суди), закріпили організаційно-правовий розподіл влад [10]. Система передбачувала механізм взаємоконтролю і суміжної компетенції: Президент володіє правом вето, яке обидві палати можуть подолати, Сенат і Палата представників володіють правом абсолютного вето відносно один одного, Верховний суд може визнати як такі, що не відповідають конституції, закони, прийняті конгресом і підписані президентом, однак самі судді призначаються президентом, затверджуються сенатом і мають бути усунені від посади в порядку "імпічменту", Сенат має право блокувати призначення посадових осіб, запропонованих президентом, а обидві палати здатні усунути самого президента від влади в порядку "імпічменту", Президент укладає договори від імені Сполучених Штатів Америки, проте ратифікації вони підлягають тільки за згодою двох третин сенаторів [9] .При визначенні цих владних повноважень слід памятати, що влада, яка вкрай необхідна для нормального функціонування держави, для захисту її громадян від зовнішніх і внутрішніх загроз, може виявитися неспроможною виконувати свої функції, а також застосовувати повноваження на шкоду народу чи навіть перетворитися на деспотію. Хоча в Україні, як уже зазначалося в попередньому розділі, спроба законодавчого закріплення цього принципу була зроблена ще на початку XVIII століття у Конституції Пилипа Орлика від 05.04.1710 року, однак до його осмислення і послідовного втілення у життя наше суспільство підходить лише тепер [7]. Вперше принцип розподілу влади був запроваджений на практиці у 1787 році творцями Конституції Сполучених Штатів Америки, яка є чинною й сьогодні, Гамільтоном, Джейом, Медисоном у знаменитих "Federalist Paperes". Юридична форма закріплення ідей розподілу влад тут мала вигляд функціонального визначення кожного з вищих органів держави (конгресу, президента, верховного суду) як органів, які здійснюють відповідно законодавчу, виконавчу і судову владу. На території Союзу Радянських Соціалістичних Республік та й в інших країнах соціалістичного табору, де при владі були комуністичні партії, мало в кого виникав сумнів у ненормальності ситуації, коли вся повнота влади в державі належала єдиному органу, причому, здебільшого, він не мав будь-якої конституційної легітимності, оскільки був найвищим партійним статутним органом.Законодавча влада - це делегована народом своїм представникам у парламенті державна влада, що має виключне право приймати закони [12]. В різних країнах законодавча влада іменується по різному: в Україні це Верховна Рада України, в Росії - Державна Дума, в Сполучених Штатах Америки - Конгрес тощо.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ВИНИКНЕННЯ ТЕОРІЇ РОЗПОДІЛУ ВЛАДИ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ
РОЗДІЛ ІІ. ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ РОЗПОДІЛУ ВЛАДИ В ДЕРЖАВІ ТА ЇЇ ПРАВОВЕ ЗАКРІПЛЕННЯ