Встановлення абсолютистського режиму австро-угорським урядом з початком Першої світової війни. Підписання УНР у 1918 р. Берестейського мирного договору з Центральними державами. Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. Договір 9 держав 6 лютого 1922 р.
Аннотация к работе
Розпад габсбурзької імперіїБули закриті рейхсрат (парламент), ландтаги окремих земель, призупинені конституційні гарантії, розпущені словянські політичні партії, заборонено користування чеською мовою в державних закладах, закрито більшість національних газет. Вони були укладені 28 червня 1919 р. на Паризькій мирній конференції між США, Великою Британією, Францією, Італією, Японією, Бельгією, Болівією, Бразилією, Кубою, Еквадором, Грецією, Гватемалою, Гаїті, Хіджазом, Гондурасом, Ліберією, Нікарагуа, Панамою, Перу, Польщею, Португалією, Румунією, Королівством сербів, хорватів і словенців, Сіамом, Чехословаччиною та Уругваєм, з одного боку, і Німеччиною - з іншого. Німеччина зобовязувалась: 1) дотримуватися встановлених згідно з договором кордонів з Бельгією, Люксембургом, Францією, Швейцарією, Австрією, Чехословаччиною, Польщею та Данією, визнавати незалежність цих країн та майбутні угоди держав-переможниць з Бельгією і Нідерландами; 2) здійснити демілітаризацію Рейнської зони; 3) повернути під французький суверенітет Ельзас і Лотарингію та передати Франції терміном на 15 років право на видобуток вугілля у Саарському басейні; 4) визнати незалежність усіх територій Російської імперії, які входили до її складу до 1 серпня 1914 р., нечинність договорів, укладених з радянською Росією, зокрема Брестського (Берестейського) мирного договору 1918 р.; 5) відмовитися від власних колоній; 6) скоротити армію та флот, ліквідувати Генштаб, загальну військову повинність, зруйнувати укріплення на кордонах; 7) сплатити репарації переможцям; 8) дотримуватися принципу найбільшого сприяння в економічних відносинах із союзними державами, скасувати всі економічні угоди з Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією; 9) відкликати свої війська з Прибалтики. Японія, що не брала участі у Паризькій конференції, прагнула домогтися певних переваг на Далекому Сході та в Тихоокеанському регіоні; США, які відмовилися від участі у роботі в Лізі Націй, мали на меті політично закріпити своє лідерство у світі й ще раз нагадати країнам Антанти про їхні борги (Велика Британія - 4,7 млрд дол., Франція - 3,8 млрд, Італія - 1,9 млрд, Бельгія - близько 0,5 млрд дол. тощо). Договір девяти держав (США, Велика Британія, Франція, Японія, Італія, Бельгія, Нідерланди, Португалія та Китай), укладений 6 лютого 1922 р., проголошував принцип поважання суверенітету, територіальної цілісності та адміністративної недоторканності Китаю, надавав рівні можливості країнам-учасницям у торгівлі й участі в промисловому розвитку на всій території Китаю до Франції щодо її планів розбудови морського флоту і відмови скоротити свої сухопутні сили; домагалася реваншу за поразку в Парижі й Італія.