Питання формування підходів до трактування сутності поняття "землі публічної власності", аналіз основних засад їх розмежування та використання у світлі завершення процесу земельної реформи в Україні. Запровадження комунальної власності на землю.
Аннотация к работе
У статті висвітленні питання формування підходів до трактування сутності поняття “землі публічної власності”, здійснено аналіз основних засад їх розмежування та використання у світлі завершення процесу земельної реформи в Україні. The article covering the issue of forming approaches to the investigation of the "land of public property”, analysing basic principles of their differentiating and using in the light completions of process of the landed reform in Ukraine.Загальновідомо, що обєктами права власності Українського народу виступають земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони. Тобто з прийняттям Конституції України виникає необхідність у відмежуванні земель, які належать державі, від земель, які перейшли у власність територіальних громад. Кодекс не лише розкрив положення, які регулюють питання комунальної власності на землю, а й передбачив одноразову масову передачу частини земель державної власності у власність територіальних громад сіл, селищ та міст, чи у їх спільну власність шляхом проведення процедури розмежування земель державної та комунальної (тобто публічної) власності (далі - ЗПВ).За час проведення земельної реформи, яка триває в Україні з 1990 року, відбулася демонополізація державної форми власності на землю. (в первісній редакції) і в Законі України “Про власність” сформувався новий правовий інститут, який встановлював умови і порядок надання землі громадянам у довічне володіння, який, однак, не набув необхідної правової завершеності у звязку з введенням Законом від 30 січня 1992 р. поряд з державною та колективною, передбачено ще й існування приватної форми власності на землю. На думку науковців публічною власністю на землю, є власність про яку можна говорити тільки у випадку, коли йдеться про землю, як обєкт надбання українського народу, що повязано з правом на всю територію, яку займає Україна і яка обмежена кордонами з іншими країнами, на яку поширюється державний та народний суверенітет. Погоджуючись із позицією О.С.Комарової, постає питання щодо того, хто є власником тих земель, на розпорядження якими уповноважені сільські, селищні, міські ради, внести ясність у яке може Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004. Заслуговує на увагу й той факт, що на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 743-р «Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року», розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 14 вересня 2006 року № 287-р «Про порядок розроблення та виконання обласних цільових програм» розроблено Програму розвитку земельних відносин у Миколаївській області на 2011-2014 роки , яку відповідно до пункту 16 частини першої статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, враховуючи статтю 8 Земельного кодексу України, з метою підвищення ефективності державної політики у сфері регулювання земельних відносин було затверджено Миколаївською обласною радою.Таким чином розмежування та використання ЗПВ з одного боку - це той вид ефективного публічного управління, який інтегрований до земельної політики держави, сприяє реформуванню її публічного сектору, реалізації фіскальної реформи шляхом забезпечення поваги до прав людини, верховенства права та підвищення добробуту суспільства, а з іншого - таке одномоментне розмежування за визначеними законом критеріями може спричинити внутрішню колізію норм Земельного кодексу України в частині зміни юридичного підходу до встановлення повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації ними прав власності на землю.