Шляхи семантичного розпаду полісемантичного слова, унаслідок яких виникає омонімія в системі іменника. Залежність появи омонімії від частотності дистрибутивної моделі. Дистрибутивне моделювання та відповідна унікальність або неунікальність контекстів.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі практики англійської мови Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України. Дисертація стосується розмежування омонімії та полісемії в системі іменника англійської мови у двох аспектах: лексико-семантичному й функціональному на матеріалі словників та корпусів. У роботі зясовано, що омонімія та полісемія мають якісні та кількісні відмінності на мовному рівні, який відбито у словниковій репрезентації, та на рівні мовлення, що представлений в корпусній сполучуваності досліджених іменників. омонімія іменник полісемантичний контекст Визначено, що на рівні мови існує окрема категорія перехідних лексико-семантичних елементів у системі лексичного значення іменників, тобто гетеросемія, що має ще більш комплексну природу, ніж сама омонімія. На рівні мовлення відмінності між полісемією, омонімією та гетеросемією проявляються у контексті в залежності від сполучуваності іменників з тими чи іншими одиницями і виявляються шляхом встановлення частотності їхніх ідентифікаторів у корпусі текстів за допомогою дистрибутивного моделювання та відповідної унікальності або неунікальності контекстів.Полісемія й омонімія належать до царини семасіології, обєктом якої є значення та зміст номінативних одиниць. Питання розмежування полісемії й омонімії в сучасній лінгвістиці залишається відкритим попри те, що проблема визначення структурних відмінностей між полісемією й омонімією та критеріїв розмежування цих двох явищ постає у мовознавчих дослідженнях багато років поспіль, починаючи з античних часів. Науковці розглядають багатозначність лексичної одиниці або як реалізацію її кількох взаємозвязаних значень у вигляді семем, тобто як полісемію, або як випадковий збіг формальних оболонок різних лексем, тобто як омонімію. Невизначення меж між полісемією й омонімією, невідповідність між лексикологічним та лексикографічним трактуванням багатьох випадків омонімії та полісемії негативно впливає на практику укладання словників, на що неодноразово вказували провідні лексикографи й лінгвісти (так, Р. С. Гальперін пояснюють розбіжність у трактуванні понять “полісемія” та “омонімія” відсутністю чітких критеріїв розмежування цих феноменів).У першому розділі - “Теоретичні засади дослідження розмежування омонімії та полісемії як семантичних відношень в системі англійського іменника” - висвітлено методологічні засади дослідження, здійснено аналітико-критичний огляд праць, присвячених проблемі розмежування полісемії й омонімії, описано лінгвістичну концепцію й обґрунтовано концептуальний апарат дослідження. Іменниковий омонім - це ЛСЕ одного іменника або якийсь із його ЛСК, систематичність якого не може бути доведена через причиново-наслідковий звязок з іншими ЛСЕ чи ЛСК в системі лексичного значення цього іменника. На третьому, функціональному, етапі відібрані іменники досліджені за допомогою методів контекстологічного, дистрибутивного, дистрибутивно-компонентного, квантитативного, корпусного аналізу, категоріальної та польової диференціації з позиції функціонального підходу, що полягав у: 1) дистрибутивному моделюванні сполучуваності іменників; 2) визначенні частотності омонімії та гетеросемії порівняно з полісемією на основі корпусних контекстів та кількісних параметрів, зокрема поширеності (діапазон дистрибутивних моделей); 3) здійсненні компонентної категоризації відібраних елементів у функціонально-семантичному полі іменника за допомогою категорійно-семантичних класифікаторів. Установлено відмінності, статус омонімії та гетеросемії ЛСЕ 353 іменників та співвідношення між гетеросемією й омонімією в цих іменниках у словниковій вибірці. За етимологічним критерієм (коли докази омонімії чи полісемії очевидні з етимологічних пояснень), наприклад у іменників barnacle, catling, doughboy, damper, faggot, fuzz, adjutant і adjutant-bird (adjutant-stork), chanter і horse-chanter, lash і eyelash, cat, beaver, fairy та ін; формально-семантичним критерієм (лексико-семантичні елементи іменників суттєво відрізняються за сферою вживання, належать до неспіввідносних сфер чи наукових галузей): наприклад, barnacle “зоол. вусоногий рак” vs “зоол. казарка білощока” vs “морська качечка”, demoiselle “ент. бабка” і “зоол. журавель-красавка”, coffin “полігр. талер” vs “копитна кістка”, те ж саме що й coffin-bone (catling “ампутаційний ніж” і “хір. кетгут”, die архт. цоколь (колони) vs тех.Полісемія та омонімія - дві категорії, які характеризують семантичну продуктивність іменників, тобто їхню здатність до утворення нових значень зі збереженням формальної оболонки. Ці значення мають унікальну сполучуваність у лексиконі, частково передану у корпусі, й суттєво відрізняються від інших за своїми категорійно-семантичними класифікаторами, виразниками базисних онтологічних категорій.