Поняття та загальна характеристика договору лізингу як різновиду договору оренди. Господарська діяльність, спрямована на інвестування фінансів. Лізинг як спосіб кредитування підприємницької діяльності. Розмежування понять "власник" і "користувач" майна.
Одні науковці розглядають лізинг як спосіб кредитування підприємницької діяльності; інші - повністю ототожнюють його з довгостроковою орендою або однією з її форм, яка, в свою чергу, зводиться до найманих чи підрядних відносин; треті вважають лізинг завуальованим способом купівлі-продажу засобів виробництва чи прав користування чужим майном. Саме про це йдеться у визначенні лізингу, що наводилось в попередній редакції Закону України «Про фінансовий лізинг»: лізинг - це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоотримувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [4]. Це ж саме можна сказати й про визначення оренди, наведене в Положенні (Стандарті) бухгалтерського обліку (П(С)БО) України 14 «Оренда»: оренда - це угода, за якою орендар набуває право користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку [5]. Відповідно до цього і поняття „оренда” (від пізньолат. orrendare - здавати в найом, наймати) в господарському законодавстві визначається як договір, за яким одна сторона (орендодавець) передає майно другій стороні (орендаторові) за плату на певний строк у користування для здійснення господарської діяльності (ст. Відмінність цього договору від інших видів найму майна полягає в тому, що при наймі наймач має право лише користуватися майном, а при оренді - ще й здобувати і споживати наслідки його використання в господарській діяльності [2].Таким чином можемо зробити висновки, що лізинг тісно повязаний з орендним механізмом, але в діловому обігу він має більш широку, складну троїсту основу і містить в собі одночасно істотні якості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно сполучаються та взаємопроникають одна в одну, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу. В ньому реалізується комплекс майнових відносин, повязаних з передачею засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі-продажу та подальшої здачі в оренду. Спільним у цих договорах є те, що і оренда і лізинг відносяться до договорів про передачу майна у користування, хоча лізинг із викупом відноситься до договорів про передачу майна у власність.
Вывод
Таким чином можемо зробити висновки, що лізинг тісно повязаний з орендним механізмом, але в діловому обігу він має більш широку, складну троїсту основу і містить в собі одночасно істотні якості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно сполучаються та взаємопроникають одна в одну, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу. В ньому реалізується комплекс майнових відносин, повязаних з передачею засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі-продажу та подальшої здачі в оренду. Для наших підприємств та підприємців, надто в період спаду виробництва, нестабільності фінансового сектора, лізинг привабливий великими можливостями, закладеними в ньому, тому на державному рівні передбачена підтримка його розвитку [15]. Схожість деяких елементів лізингу з договором оренди привела до появи концепції, згідно якої договір лізингу розглядається як договір оренди із специфічними рисами. Однак, на нашу думку, договір фінансового лізингу є самостійним господарським договором, який виник та розвивався самостійно, а не із договору оренди, хоча має із останнім певні спільні риси. Спільним у цих договорах є те, що і оренда і лізинг відносяться до договорів про передачу майна у користування, хоча лізинг із викупом відноситься до договорів про передачу майна у власність. Спільними рисами є строковий та оплатний характер цих договорів тощо. Відмінними рисами є те, що договір оренди є двостороннім, а договір лізингу багатостороннім, різний субєктний та обєктний склад цих договорів, відмінні цілі використання майна, що переслідуються укладанням цих договорів. Відмінності між цими договорами також полягають у питаннях відповідальності та переходу ризику.
Список литературы
1. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, N 19-20, N 21-22. - Ст. 144.
2. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №№ 40-44. - Ст. 356.
3. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 30. - Ст. 416.
4. Закон України «Про фінансовий лізинг» // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 16. - Ст. 68.
5. Положення (Стандарти) бухгалтерського обліку 14 «Оренда».
6. Горемикін В. А. Лізинг : підруч. / В. А. Горемикін. - К. : Основи, 2003. - 942 с.
7. Ментух Н. «Правовий статус учасників лізингової діяльності в Україні», 2010 р.
8. Грищенко О. Фінансовий лізинг : історія, сучасність та перспективи розвитку / О. Грищенко // Юридичний журнал. - 2006. - № 3. - С. 32 - 41.
9. Іларіонов Ю. В. «Лізинг: організаційно - правові аспекти (на прикладі корпоративного управління)», 2002.
10. Ладюк О. Д. Розвиток лізингу в Україні: переваги і недоліки / О. Д. Ладюк // Финансы, учет, банки. - 2008. - № 14. - С. 59-65.
