Розквіт і занепад египетської держави - Реферат

Одним із осередків давньої цивілізації була Єгипетська держава, територія якої простягалася з півдня на північ від першого порогу р. З точки зору природно-кліматичних умов це був велетенський оазис серед мертвих пустель Північно-Східної Африки. За Раннього Царства державність існувала у формі так званих номів - адміністративно-територіальних одиниць, що були автономними господарськими та адміністративними організмами. Культ царя-фараона в Єгипті був надзвичайно розвинутим, про що свідчать велетенські гробниці-піраміди, в яких ховали фараонів і які мали показати їхню велич і владу. Фараон управляв державою, спираючись на адміністративний апарат, що здійснював фіскальні, судові та поліцейські функції, контролював економічне життя країни.І хоча за Рамзеса II міжнародний авторитет Єгипетської держави значно зріс, розширились її торговельно-економічні та культурні звязки з іншими країнами, повернути колишні могутність і авторитет було важко. Поступово реальна влада перейшла до жерців, у державі процвітали корупція та злочинність, грабували навіть гробниці. Сепаратизм номів, вторгнення сусідів (ассирійців, персів, кушитів, вавилонян) призвели до нового занепаду Єгипетської держави. Основою економічного життя птпродавніх єгиптян було сільськогосподарське виробництво. Адже кожен басейн був частиною єдиної іригаційної системи, що потребувало централізованого керівництва, обєднувало єгиптян у монолітний трудовий колектив.Раннє Царство було часом виникнення ранньорабов-ласницького суспільства та деспотичної держави, впродовж якого сформувались характерні для давніх єгиптян релігійні вірування: культ природи і предків, астральний та загробний культи, фетишизм, тотемізм, анімізм, магія. У Стародавньому та Середньому Царствах зміцнилася централізація бюрократичного управління, посилилася могутність Єгипту, його прагнення поширити межі свого впливу на сусідні народи. У цей час були споруджені вражаючі за своїми розмірами велетенські гробниці фараонів: піраміди Хеопса, Хефрена та Мікерина, унікальні памятки образотворчого мистецтва: сфінкси фараона Хефрена у Гізі та фараона Аменемхета III, створені портретний деревяний рельєф "Будівничий Хесі-ра", численні художні скарби з гробниць Хенену та Хені, статуї Кемеса - останнього фараона Середнього Царства. Він відбився і у поділі всього сущого на чоловіче й жіноче начала життя, протиставленні чорної землі долини Нілу та білого піску оточуючих її пустель, Верхнього і Нижнього Єгипту, у двоїстому характері влади фараонів. Лише поступово у розгалуженому пантеоні богів було встановлено певну божественну ієрархію, в якій культ бога Сонця Ра злився з іншими культами, як у випадку зі старовинним державним богом Гором, що зображався у вигляді сонячного сокола чи сонячного диску з пташиними крилами.Віра в індивідуальне безсмертя породила і такий феномен у культурі давніх єгиптян, як прагнення залишити по собі память у віках, будуючи поховальні памятки - гробниці та піраміди. Якщо в епоху Стародавнього Царства лише фараони могли "увійти до царства мертвих", побудувавши собі піраміду, то з часу Середнього Царства кожний дістав право досягти цього "блаженства", спорудивши гробницю для себе. Саме завдяки вірі в індивідуальне безсмертя єгиптяни, яких суспільство позбавляло можливості самовираження в земному житті, намагалися увічнити свої душу і тіло у потойбічному світі, де кожний отримає втіху, ставши рівним богам і фараонам. В Єгипті існував своєрідний інтелектуальний центр - "Будинок життя", в якому створювали священні гімни та пісні, редагували богословсько-філософські трактати, видавали так звані магічні книги - збірки з різноманітних галузей знань - магічних ритуалів, експериментально перевірених рецептів лікування хвороб. Винайдення ієрогліфічного єгипетського письма сприяло розвитку таких жанрів словесності, як міфи, казки, байки, молитви, гімни, плачі, епітафії, дидактичні твори, повісті, любовна лірика і навіть філософські діалоги та політичні трактати з теорії державної влади.

План

1. Генезис давньоєгипетської держави

2. Занепад влади фараонських династій

3. Культура Стародавнього Єгипту

4. Висновки

Використана література

1.

Віра в індивідуальне безсмертя породила і такий феномен у культурі давніх єгиптян, як прагнення залишити по собі память у віках, будуючи поховальні памятки - гробниці та піраміди. Якщо в епоху Стародавнього Царства лише фараони могли "увійти до царства мертвих", побудувавши собі піраміду, то з часу Середнього Царства кожний дістав право досягти цього "блаженства", спорудивши гробницю для себе. Саме завдяки вірі в індивідуальне безсмертя єгиптяни, яких суспільство позбавляло можливості самовираження в земному житті, намагалися увічнити свої душу і тіло у потойбічному світі, де кожний отримає втіху, ставши рівним богам і фараонам. З цим повязана поширена у давньоєгипетській цивілізації традиція бальзамування та муміфікації тіл померлих.

У духовному житті Стародавнього Єгипту визрівало і прагнення до раціонального пізнання, позбавленого містики. Саме тут уперше у світі виникла практична медицина, певного розвитку досягла десяткова система лічби в арифметиці. Про високий рівень геометрії , свідчать досконалість форм єгипетських монументальних споруд - пірамід, палаців, храмів. Давні єгиптяни володіли також деякими елементарними знаннями з алгебри, розвязували рівняння з одним та двома невідомими.

В Єгипті існував своєрідний інтелектуальний центр - "Будинок життя", в якому створювали священні гімни та пісні, редагували богословсько-філософські трактати, видавали так звані магічні книги - збірки з різноманітних галузей знань - магічних ритуалів, експериментально перевірених рецептів лікування хвороб.

Винайдення ієрогліфічного єгипетського письма сприяло розвитку таких жанрів словесності, як міфи, казки, байки, молитви, гімни, плачі, епітафії, дидактичні твори, повісті, любовна лірика і навіть філософські діалоги та політичні трактати з теорії державної влади. Згодом виникли релігійна драма, світський театр.

Фараони та вищі чиновники оточували себе не лише мислителями, мудрецями-порадниками, а й митцями-архітекторами, скульпторами, співаками, танцюристами, музикантами.

Завдяки розвитку мистецтва у давньоєгипетському суспільстві вперше в історії світової культури зародилася така риса, як гуманізм. Хоча давні єгиптяни і вірили у безсмертя, в їхньому духовному житті існувала й антитеза цій ідеї, відображена, зокрема, у збірці текстів епохи Середнього та Нового царств, відомій під назвою "Пісня арфіста". її пронизує думка, що все на Землі минуче, приречене на зникнення. Адже ніхто з померлих не зявився з потойбічного світу, щоб розповісти людям про долю, яка чекає їх у загробному житті. Тому слід насолоджуватися земними благами.

1. Ісіченко Ігор . Монашество давнього Єгипту. - 2. вид. - Х. : Акта, 2004. - 246с. - (Аскетична культура християнства).

2. Лісіченко Лариса Іванівна. Мій Єгипет: (Додаток до зб. "Встань, Тарасе любий"):Вірші. - К. : Факт, 2001.

3. Міфологія: Межиріччя, Стародавній Єгипет, Стародавня Греція, Стародавній Рим: Дит. енцикл. / Оксана Олексіївна Могила (авт.-упоряд.), Святослав Володимирович Чумаков (авт.-упоряд. ) - К. : Школа, 2002. - 448с.

4. Романова Олена Олексіївна. Жрецтво в соціальній структурі Єгипту доби Давнього Царства: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.02 / НАН України; Інститут сходознавства ім. А.Кримського - К., 2000. - 20с.