Розкольницькі слободи на території Північної Гетьманщини у ХVIII ст.: історико-демографічний аналіз - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наукІсторія Гетьманщини у XVIII ст., як окремий системний і багатоаспектний об‘єкт дослідження, привертає увагу науковців, оскільки у цей період відбувалася глибока трансформація соціальної й економічної структури тогочасного українського суспільства, інкорпорація його в політичну систему Російської імперії, закладалися основи формування ідентичності майбутньої української модерної нації. У зв‘язку з цим вивчення у рамках даного дослідження однієї з таких етноконфесійних груп, а саме російських старообрядців, поселення яких знаходилися на території двох північних полків - Стародубського та Чернігівського, видається нам доволі актуальним. У період правління Петра І старообрядницькі поселення були вилучені з-під влади малоросійських землевласників і об‘єднані в окрему адміністративну одиницю: «Государеві описні малоросійські розкольницькі слободи» (далі «описні слободи» - Ю.В.), підпорядковану Київській губернській канцелярії, що репрезентувала в тогочасній Україні царський уряд. з‘ясувати шлюбний стан та рівень шлюбності старообрядницького соціуму; визначити вік укладання шлюбу представниками обох статей, яке число жителів слобод перебувало у шлюбі в досліджуваний період, скільки залишалось поза його межами; дослідити ситуацію на шлюбному ринку, межі шлюбного кола, тривалість шлюбів, поширеність повторних шлюбів та позашлюбних зв‘язків; зіставити ці дані з результатами отриманими в українських селах; Отримані результати роботи оприлюднювалися у формі доповідей на міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях, зокрема: Всеукраїнській науковій конференції «Історичне краєзнавство на межі тисячоліть: досвід, проблеми, перспективи» (Дніпропетровськ, 1999), Всеукраїнській науковій конференції «Християнські старожитності Лівобережної України» (Полтава, 1999), Х-й Подільській історико-краєзнавчій конференції (Кам‘янець-Подільський, 2000), шести сесіях міжнародної наукової конференції «Історія релігій в Україні» (Львів, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005), міжнародній науковій конференції «Екуменізм і проблеми міжконфесійних відносин в Україні» (Київ, 2001), міжнародній науковій конференції «Свобода релігії і національна ідентичність: світовий досвід та українські проблеми» (Київ, 2002), міжнародній науково-практичній конференції «Старообрядництво як історико-культурний феномен» (Гомель, Білорусія, 2003), міжнародній науковій конференції «Проблеми термінології білоруської історичної науки» (Мінськ, Білорусія, 2003), міжнародній науковій конференції «Релігія і церква в Україні: уроки минулого і проблеми сьогодення» (Київ, 2003), ІІ міжнародному конгресі українських істориків: «Українська історична наука на сучасному етапі розвитку» (Кам‘янець-Подільський, 2003), міжнародній науковій конференції «Археологія та етнологія Східної Європи» (Одеса, 2003), всеукраїнській науковій конференції «Український етнос в часі і просторі» (Київ, 2003), міжнародній науковій конференції «Духовна вісь України: Галичина - Наддніпрянщина - Донеччина» (Івано-Франківськ, 2004), міжнародній науковій конференції «Липовани-старообрядці на Дунаї: історія та культура» (Одеса, 2004), ІІ наукових читаннях «Біографічна некрополістика в контексті сучасної історичної науки.Хоча історики не раз брали до уваги існування старообрядницьких поселень на території Гетьманщини, демографічні процеси залишалися поза їхніми науковими інтересами. Журавльова хоча й мала антистарообрядницьке спрямування, однак стала значним внеском у дослідження «описних слобод». Проте саме тоді окреслився ряд питань, які в подальшому стали підґрунтям для серйозних наукових дискусій - це причини і час появи розкольників на території Гетьманщини, причини об‘єднання поселень старовірів в «описні слободи» тощо. Архієпископ Філарет був, очевидно, першим дослідником який звернув увагу на те, що старообрядництво в Україні поширювалося виключно серед росіян. Крім того дослідник, спираючись на віднайдені документи, проаналізував та спростував ряд панівних на той час тверджень відносно діяльності перших «організаторів розколу» в Гетьманщині, причин та обставин виникнення «описних слобод», становища їхніх мешканців.