Сучасне вчення Католицької Церкви про примат Римського Папи. Класична формула єдності і взаємин головуючого єпископа і єпископської колегії. Догматичні документи про папський примат в історичної перспективі. Соборне визначення примату юрисдикції.
Аннотация к работе
Андреєв О.В., магістр релігієзнавства, здобувач, аспірантура Українського Католицького Університету (Україна, Львів), aav.proprius@gmail.comЄпископ єдиний з Церквою, і все, що може бути сказано про Церкву або Церкви, відноситься і до їх єпископів. Можна казати, що Собор цей зробив те, що не зміг зробити І Ватиканський Собор: вчення про папський примат, сформульоване в «Pastor Aeternus», було доповнено вченням про єпископат як носія вищої влади в Церкві. Афанасьева, «входить в Церкву, так як Церква містить в собі служіння управління, але влада в Церкві повинна відповідати її природі, а не бути гетерогенною по відношенню до неї. Причому правильним буде визнання наявності навіть не двох субєктів вищої церковної влади (Папа і єпископат), а одного (єпископат на чолі з Папою або ж Папа в єдності з єпископатом) [27, с. Це означає, що «пастирська влада Папи і єпископів заснована на тому ж таїнстві», але Папа «наділений нею разом з єпископатом для повноти Церкви і в її найвищій формі, в той час як єпископи мають повноваження тільки в рамках своєї дієцезії і ієрархічної підпорядкованості Папі» [28, с.