Боротьба козацьких лідерів між собою - фактор, що призвів до обезлюднення значної частини Правобережжя у другій половині XVII століття. Оцінка Д. Бовуа соціально-економічних взаємин поміщиків і селян Правобережної України у складі Російської імперії.
Аннотация к работе
Бовуа, що вийшли в Україні 1998 і 2007 рр., і хронологічно ніби розширювали проблему українсько-польсько-російських взаємин, тільки закріпили за їх автором статус незаперечного авторитету у вивченні історії Правобережної України кінця XVIII - початку ХХ ст. Немає необхідності спеціально звертати увагу й на такі важливі, на мій погляд, для історіографії та суспільної думки питання, як імперія/імперіалізм, колонізація/колоніалізм, полонізація/русифікація, нація/націоналізм і т.п., уже порушені фахівцями при обговоренні «трикутника розбратів»: Польща - Україна - Росія, окресленого у книзі Д. Бовуа. Доволі експресивна лексика - «брехлива історіографія ХІХ-ХХ ст.», «польсько-російська колаборація» (у російській та українській мовах це поняття має яскраві негативні конотації), «козли відпущення» (про дрібну шляхту Правобережжя), «безумство», що охопило царську владу, «соціотехнічне маніпулювання», «депортація», «нелюдські рішення» (про плани російського уряду щодо шляхетської проблеми) тощо - також видає небайдужість та яскраве авторське переживання. З очевидністю його «українська» сторона бачиться або як гіпотенуза, тому що йдеться про Правобережну Україну та про все, що там відбувалося, або як найкоротший катет, оскільки ця грань представлена селянством, «німою більшістю», що не говорить від свого імені, є обєктом докладання чиїхось зусиль, пасивним гравцем, котрий виявляє себе тільки у соціальних протестах. Посилаючись на збірник документів «Селянський рух на Україні», тенденційність добору матеріалів якого очевидна та повинна була б насторожити, «Історію селянства Української РСР» (1967 р.), розкритиковану журналом «Український історик», автор «Гордиева узла...» дивується безперервності селянських повстань, пояснюючи це ненавистю до поляків.