Формування, становлення та розвиток прапорничої традиції Київського реєстрового полку Гетьманату середини XVIII ст. Особливості зв’язку ротації сотенних прапорів з реформою козацького прапоротворення, започаткованою гетьманом Кирилом Розумовським.
Аннотация к работе
Ротація сотенних прапорів Київського полку у другій половині XVIII ст.У документі від 23 січня 1758 р. з проханням полкової старшини про виділення коштів на виготовлення кобизького (кобижчанського) сотенного прапора висловлена пропозиція зробити це «примером того как и в сотню Мринскую». Однак розпорядитися ними самостійно полкова канцелярія «дерзости не приемлет», «того ради Вашей ясневелможности в Генеральную войсковую канцелярію полковая кіевская канцелярія о вишеписаном представляя, покорннейше просит для исправления сотенного в сотне Кобыжской знамени примером того как и в сотню Моринскую отпустить с канцеляріи Скарбу войскового дванадцять рублей шестдесят восемь и три чет копеек». Головним аргументом необхідності справляння нового сотенного прапора у 1761 р. для моровської сотенної старшини було те, що «яко де в сотне моровской за обикновеннога как в протчіих сотнях сотенного знамя нет, но хотя де и имеется ветхое китайки блакитной, исправленное в давних годах еще за умершого сотника моровского Зорича». Аби залагодити справу, полкова старшина вдалася до вже вивіреного способу: звернулася до ГВК з проханням про видачу коштів з Малоросійського скарбу: «и прошено тем доношеніем о видачи на исправление нового знамя вместо ветхого в сотне моровской находячогось, з Скарбу войскового подлежащого числа денег, от полковой кіевской канцелярия к Вашей ясневелможности представленія». Вже наступного дня - 26 травня - за велінням Кирила Розумовського до Генерального підскарбія пана Гудовича було скеровано ордер, яким було наказано «отпустить» з Малоросійського скарбу «надлежащее число денег /: как на исправленіе і в протчіе сотне такових же знамен опускано было :/ за роспискою нарочно присланного от той полковой кіевской канцелярии для приему оних денег козака сотне моровской Петра Дикухи».