Розкриття позиції зовнішньополітичного керівництва російського уряду відносно Румунії в контексті зміцнення свого впливу. Простеження даних взаємин від початку кризи "Східного питання" у 1875 р. і до втілення у життя рішень Берлінського конгресу 1878 р.
Аннотация к работе
Київський національний університет імені Тараса ШевченкаРоботу виконано на кафедрі історії Росії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Офіційні опоненти: - доктор історичних наук, професор Яровий Валерій Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, заслужений працівник освіти України, завідувач кафедри історії словян; Захист відбудеться 12 квітня 2010 р. о 10-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.01 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. У дисертації, спираючись на російські і румунські джерела, вперше в історіографії проведено дослідження російсько-румунських дипломатичних відносин 1870-х рр., в тому числі їхня специфіка, причини загострення перспективи їхнього розвитку. Визначено причини збереження Румунією нейтралітету напередодні війни та небажання вступати у війну на боці Росії.Розмаїтий в етнічному, релігійному й мовному аспектах регіон завжди впливав на міжнародні відносини між Росією і Європою. Актуальність роботи у вузькому розумінні полягає, насамперед, у науковому висвітленні через зовнішньополітичні дії російських і румунських політиків, урядовців, військових і дипломатів надзвичайно складних геополітичних проблем, які існували в російсько-румунських взаєминах у 70-х рр. Важливість вивчення досліджуваної теми, полягає у тому, що сучасна міжнародна обстановка вимагає глибокого і всебічного аналізу російсько-румунських взаємин. Україна, існуючи в складних геополітичних умовах має врахувати дипломатичний досвід минулого, щоб зараз і надалі виступати самостійним партнером у міжнародних відносинах з європейськими країнами, серед яких Румунія займає важливе місце. У дисертації вперше в сучасній українській історіографії узагальнено і проаналізовано розвиток російсько-румунських взаємин 70-х років ХІХ ст., простежено звязок і послідовність дій зовнішньої політики Росії відносно Румунії, а також реалізацію зовнішньополітичних доктрин російського уряду в контексті вирішення "Східного питання".Так, "бессарабське питання", яке призвело до загострення відносин між Росією і Румунією в досліджуваний авторами період, не було розглянуто належним чином, а роль Росії в роботі комісії з делімітації румуно-болгарського кордону в праці взагалі залишилася незясованою. В них увага акцентується на зміні статусу румунського народу після війни 1877-1878 рр., а сама війна показана як наслідок небажання турецької сторони врегулювати Східну кризу мирним шляхом. Також, військово-історична комісія главного штабу у 1890-1911 рр. підготувала і видала 97 випусків документальних матеріалів, що відносилися до війни 1877-1878 рр. Матеріали щодо передачі Добруджі Румунії увійшли до 5 і 6 випусків видання, яке в цілому було присвячено цивільному управлінню Болгарії. Близьким за спрямованістю та тематикою є девятитомне румунське видання документів за період з 1875 р. по 31 березня 1878 р. Важливо, що крім військових наказів, приписів і розпоряджень це видання містить дипломатичну переписку, ноти, телеграми дипломатів Румунії і великих держав, в основному Росії, Туреччини й Австро-Угорщини. У другому розділі "Позиція Росії щодо Румунії напередодні і під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр." розглянуто особливості російсько-румунських взаємин, в контексті залучення Румунії до військово-політичної співпраці, з метою вирішення Росією "бессарабського питання", як складової частини "Східного питання".Розкрито плани й позицію зовнішньополітичного керівництва царського уряду відносно Румунії в контексті вирішення Росією "Східного питання". При цьому виявлено, що виконання Росією взятих на себе зобовязань щодо Румунії слід розглядати на тлі піднесення національно-визвольного руху на Балканах. Досліджено роль внутрішніх та зовнішніх чинників у формуванні російсько-румунських взаємин і зроблено висновки, що внутрішньополітичне становище у Румунії у досліджуваний період вкрай ускладнювало відносини між країнами через наявність проастрійських партій та правлячого князя Кароля з династії Гогенцоллерн-Зігмарінгенів. Проаналізовано позицію Румунії під час Східної кризи, в контексті розширення її прав і свобод перед Туреччиною і зясовано, що країна прагнула: офіційного визнання назви "Румунія", замість "Обєднані Принципати"; визнання румунських дипагентів членами дипкорпусу; врегулювання статусу румун, які мешкали в Османскій імперії; визнання румунських паспортів; право на володіння островами дельти Дунаю. Дано оцінку російсько-румунським взаєминам напередодні і під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. і виявлено, що необхідною умовою для проходження військ на Балкани через Румунію було укладення військово-політичної конвенції між Росією і Румунією.