Зародження балету, створення "Танцювальної школи її Величності"; заснування Санкт-Петербурзької Академії танцю ім. Ваганової, симфонізація балетної музики; балет Сергія Дягілєва. Винахід братів Люм"єрів, кіноіндустрія Франції, США; світовий кінематограф.
Аннотация к работе
Слава російського балету була і залишається досить гучною. Представлення першого російського балетного спектаклю «Балет про Орфея та Еврідіку» відбулося 8 лютого 1673 в селі Преображенському під Москвою, де була побудована "комедійна хоромина". Цей балет не мав істотного значення для розвитку російського сценічного танцю, так як був наслідуванням західноєвропейським балетним виставам. Подія, яка стала першим кроком у становленні російської балетної школи, яка підкорила своїм мистецтвом весь світ - створення "Власної її Величності танцювальної школи". У Петербурзі постійно діяло три театри: Великий театр для широкої публіки, розташований на тому місці, де зараз Консерваторія; Малий театр на місці нинішнього Театру драми імені О.С.французька балерина Камарго вкоротила спідницю (пачку) і відмовилася від каблуків, що дозволило їй ввести в свій танець заноски. До кінця XVIII ст. балетний костюм стає значно більш легким і вільним, що в чималому ступені сприяє бурхливому розвитку техніки танцю. Намагаючись зробити свій танець повітряним, виконавиці намагалися встати на кінчики пальців, що призвело до винаходу пуанти. Бетховен в своєму балеті «Творіння Прометея» (1801) здійснив першу спробу сімфонізаціі балету.Саме тоді, завдяки прохання пана Ланде, зявилася перша в Росії школа балетного мистецтва - відома нині на весь світ Санкт-Петербурзька Академія танцю імені Агрипини Яківни Ваганової. Тоді було заведено показувати між актами пєси сценічний танець, який іменували балетом. З відкриттям літнього театру в Літньому саду, зимового - у флігелі Зимового палацу кадети починають брати участь у балетних танцях. Хоча вони нарівні з професіоналами танцювали в балетах. Музика його балетів «Лебедине озеро» (1877), «Спляча красуня» (1890), «Лускунчик» (1892) здобула поряд з симфонічної можливість розкривати внутрішній плин дії, втілювати характери героїв у їх взаємодії, розвитку, боротьби.Російський балет Сергія Дягілєва або просто «російський балет» - Балет це компанія, заснована в 1911 р. російським театральним діячем і мистецтвознавцем Сергієм Дягілєвим. В його команді працювали: хореографи Вацлав Ніжинський, Леонід Мясін, Михайло Фокін, Серж Лифар, Джордж Баланчин, художники по костюмах декораціях Леон Бакст і Олександр Бенуа, з якими Дягілєв товаришував ще в обєднанні «світ мистецтва», пізніше також Пабло Пікассо, Андре Дерен, Коко Шанель, Анрі Матісс, російські авангардисти Наталя Гончарова, Михайло Ларіонов, Наум Габо, Антуан Певзнер.IMG_a48e498e-ab84-4c14-b5f6-5a1705def6b3Французький кінематограф включає у себе твори кіно, створені французькою нацією, або її представниками закордоном. Така вдала конструкція пояснювалась тим, що брати Люмєр змалечку були знайомі із фотосправою. У їх батька, Антуана Люмєра, в Ліоні була фабрика фотопаперу та пластинок. Добре знаючи процеси, повязані із фотографією та будучи хіміками за освітою, брати стикались з багатьма вченими, які працювали над фіксацією рухомого зображення - хронографією: Е.Ж. Перша експериментальна демонстрація кінофільму Люмєр була проведена 22 березня 1895 року для «членів спільноти заохочення національної індустрії».IMG_c3ebd1d8-85a0-47ae-b1e0-9e9dc077058fДокументальним називається фільм, в основу якого лягли зйомки справжніх подій і осіб. Реконструкції справжніх подій не ставляться до документального кіно. Разом з тим, слід зазначити, що сам термін "документальне кіно" ставиться багатьма сучасними кінознавцями й кінокритиками під сумнів. А дійсно документальними фільмами ці експерти вважають лише фільми, від початку до кінця зняті схованої камерою. Таке кіно, зняте схованої камерою, вони називають істинно документальне кіно.Кінематограф США - цим терміном позначають кіноіндустрію США, найбільшу у світі, і зосереджену в містечку Голівуд (біля Лос-Анджелеса, штат Каліфорнія), у якім перебувають офіси й знімальні павільйони найбільших кінокомпаній США. Великі кінокомпанії в першу чергу організують виробництво кінофільмів як комерційну діяльність, тому розбіжності між комерційними інтересами продюсерів фільму й інтересами режисера іноді закінчуються для фільму сумно. Найпоширеніша вимога: вирізання певних сцен, щоб у кінопрокаті фільм не одержав надто "дорослого" рейтингу.