Першого серпня Німеччина оголосила війну Росії. Почалась боротьба в підтримку "молодшого сербського брата" та за економічне звільнення від німецького засилля. Нищівні поразки на фронті, розвал економіки, політичне безсилля уряду. Розкол опозиційних рухів.
Аннотация к работе
Як і інші європейські країни, втягнуті у конфлікт, Росія пізнала часи священного єднання - 2 серпня сотні тисяч демонстрантів стеклися до Зимового палацу, щоб навколішки отримати благословення царської пари. Санкт-Петербург був перейменований на Петроград, почалися погроми магазинів, які належали німцям. Утрималися тільки депутати-трудовики та соціал-демократи, в той час як кадети запропонували «відмовитися від міжусобиць до перемоги». Для російської буржуазії, захопленої ідеями панславізму й націоналізму, ця війна була боротьбою не тільки в підтримку «молодшого сербського брата», але й за економічне звільнення від німецького засилля. Таким чином, питання честі й національного інтересу йшли в цій війні рука об руку.Блокада змушувала країну розраховувати лише на власні сили. Внаслідок цього безпрецедентного розгрому Литва, Галичина та Польща перейшли під контроль держав германо-австрійського блоку, які заохочували там розвиток національних рухів аж до визнання (5 листопада 1916 р.) державності Польщі, в той час як царський уряд давав Польщі лише статус політичної автономії. Втрата західних провінцій позбавила Росію виробів польської промисловості, яка була однією з найбільш розвинених в імперії, і викликала масовий приплив біженців (більше 4 млн.), що ще більше дезорганізувало суспільне й економічне життя країни. Проте, обсяг випускаємої продукції з ряду причин залишався недостатнім: відсутність належної організації, жорстких планів економічної мобілізації, падіння продуктивності праці, викликане припливом на заводи нових робітників, які не мали кваліфікації, і жінок, криза транспортної системи, особливо залізниць (в 1916 р. четверта частина локомотивного парку вийшла з ладу або була захоплена ворогом), нестача сировини, викликана його пріоритетним експортом для покриття частини зовнішнього державного боргу (який потроївся за рік), нестача обладнання, запасних частин і станків, постачання яких скоротилося через економічну блокаду. Війна показала наочніше, ніж коли б то не було, економічну залежність імперії від європейських постачальників.Г.Плеханов, П.Кропоткін і багато хто інші вважали, що росіяни повинні захищати свою країну навіть ціною тимчасової угоди з царизмом, тоді як перемога німецького імперіалізму принесла б загибель міжнародному соціалістичному руху. Нарівні з цими «соціал-патріотами» (чий вплив слабшав по мірі продовження війни) за відбиття чужоземного нашестя стояли «оборонці», такі, як меншовик М.Чхеїдзе і трудовик О.Керенський, але при цьому вони були проти припинення боротьби із царизмом. Разом з Ю.Мартовим і Л.Троцьким Ленін взяв участь у Циммервальдсь-кій конференції (вересень 19 і 5 р.), яка зібрала 38 соціалістів з 11 країн. Він пояснював, що революція станеться не в тій країні, де капіталізм найбільш сильний, а в економічно слаборозвинутій державі, за умови, що нею буде керувати дисциплінований революційний авангард. Війна виявила «міжімперіалістичні суперечності» і тим самим спростувала розрахунки марксистської теорії, зробивши революційний вибух у Росії більш вірогідним, ніж де б то не було.
План
План
1. Ілюзії 1914 р.
2. Нищівні поразки на фронті, розвал економіки, політичне безсилля