Розглянуто вектори старообрядницької імміграції на територію Східної Волині, локацію поселень та статистичні відомості щодо кількості росіян-старообрядців. Висвітлено акції адміністрації Волинської губернії спрямовані на знищення старообрядницьких церков.
Аннотация к работе
Росіяни-старообрядці Волині-Житомирщини у XIX - на початку ХХ ст.: вектори імміграції, соціально-правове становище, демографічні зміниРозглянуто вектори старообрядницької імміграції на територію Східної Волині, локацію їхніх поселень та статистичні відомості щодо кількості росіян-старообрядців у регіоні. Житомирі, розглянути демографічні зміни у житомирських громадах попівців та поморців, висвітлити проблему девіантної поведінки частини старовірів, що була зумовлена відсутністю фінансової бази для існування. Зокрема, у Житомирському повіті вони проживали у містах: Житомир - до 2500 осіб, Чуднів - до 150, селах: Пилипи - до 700, Должик до 600, Железняки - до 300, Шляхова - до 300, Мосеєвка - до 200, Коровинці - до 120, Рачки - до 40; у Новоград-Волинському повіті - містах: Новоград-Волинський - до 200, Любар - до 300, селах: Янушівка до 700, Роботище - до 600, Пилипо-Кошари - до 600, Нітіно - до 400; в Овруцькому повіті - у селах: Бродник, Дерманівка, Пятидуб - до 2000, Малійка - до 700, Чолівка та Жабче - до 300, Мамеч - до 150, Рахваловка - до 100 та м. Житомира, в селі Каракулі (зараз це район міста), у місцевого купця Карпельова будинок і організувала в ньому молитовний будинок, освячений в імя Покрова Пресвятої Богородиці. Далі власником та розпорядником церкви був його син - торгуючий селянин Московської удільної контори Єфим Чесненко, який проживав у будинку поруч з церквою [32, арк.