Воцаріння Олександра І (1801-1825 рр.), трагедія його правління. Слабкість джерел лібералізму в країні. Заборона масонських зборів. Час правління імператора Миколи І (1825-1855 рр.) - епоха піднесення самодержавної влади. Значущі справи Миколи І у Росії.
Аннотация к работе
Росія в першій половині XIX ст. самодержавна влада імператор олександр миколаКрім того, Олександр запросив свого колишнього вихователя Лагарпа, який був висланий з Росії ще Катериною II за ліберальні погляди, а потім очолював директорію Швейцарської (Гельветичної) республіки й був визнаним революціонером. З метою зміцнення єдиноначальності у керівництві державою замість петровських колегій в 1802 р. було засновано міністерства. Дворянство Росії не бажало змін, та й звільнення селян без землі в Росії спричинило б масове селянське повстання. У результаті російсько-перської війни 1804-1813 рр., до Росії було приєднано значну частину Азербайджану й Дагестан, російсько-турецької війни 1806-1812 pp. Починаючи з 1820 р., по Європі прокотилася хвиля революцій: в Іспанії (1820), де повсталі змушували короля Фердінанда VII Бурбона (1814-1833) відновити скасовану ним самим конституцію 1812 р.; у Португалії (1820); у Неаполі (1820), де повсталі також змусили свого короля Фердінанда IV Бурбона (дядька Фердінанда VII) запровадити конституцію за зразком Іспанії; у Пємонті (1821), де патріоти примусили ввести аналогічну конституцію при зреченні короля Віктора Еммануїла І на користь брата Карла.