Визначення поняття та виокремлення критеріїв політичного романтизму. Виділення національної специфіки українського романтизму через творчість Костомарова, Франка, Міхновського, Грушевського, Липинського, дослідження її подібності західноєвропейському.
Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ РОМАНТИЗМ ЯК СПОСІБ ОСМИСЛЕННЯ ДЕРЖАВИ ТА НАЦІЇ У ПОЛІТИКО-ПРАВОВИХ КОНЦЕПЦІЯХ МИСЛИТЕЛІВ НІМЕЧЧИНИ XVIII-XIX СТОЛІТЬОфіційні опоненти: доктор політичних наук, професор ЯРОШ Богдан Олексійович, Волинський державний університет імені Лесі Українки, завідувач кафедри теорії та історії політичної науки кандидат філософських наук, доцент КЛИМАНСЬКА Лариса Дмитрівна, Національний університет „Львівська Політехніка”, доцент кафедри соціології та соціальної роботи. Захист відбудеться „18” грудня о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.02 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005 м. Дисертацію присвячено дослідженню романтизму як способу осмислення держави та нації у політико-правових концепціях мислителів Німеччини XVIII-XIX століть. політичний романтизм національний Показано, що романтизм був формотворчою основою політичних ідей та політичної практики епохи Нового часу.Потреба в такому дослідженні, на нашу думку, виникає у звязку із спорідненістю процесів державотворення в Німеччині XVIII-XIX ст. та в Україні на початку XX ст., а також з необхідністю врахування цього історичного досвіду в умовах розбудови сучасної української держави. Використовуючи напрацьовані критерії дослідження суті громадянського суспільства, правової держави, нації, регулятивно-регламентаційних норм, етичних принципів здійснення політичної влади тощо, ми можемо реально оцінювати стан прогресування цих суспільних відносин, самої держави, інституційних форм її буття в сучасних умовах розбудови України. При цьому потрібно взяти до уваги, що чільне місце в теоріях філософсько-політичного змісту Німеччини XVIII-XIX ст. посідають романтичні ідеї, в яких осмислюється суть держави, права, влади, політичних відносин, політичної історії, місця і ролі особи в політичному процесі, що суттєво вплинуло не лише на розвиток науково-дослідницьких концепцій цього часу, а й на практику інтеграції держав у систему буржуазних відносин європейського зразка. Сучасна політична теорія, на нашу думку, потребує певного ренесансного звернення саме до класичного етапу її розвитку, яким був період XVIII - початку XIX ст., оскільки домінуючі постмодерністські концепції при всій їх значущості та обєктивності відображення процесів дійсності уникають своєрідної синтезованої, узагальненої системи знань, що склалася у філософській думці тогочасної Німеччині. Щоб уникнути подібних однозначних суджень, необхідно глибше досліджувати проблеми теорії держави, суспільних відносин, інституційних форм їх буття у Німеччині XVIII - початку XIX ст.Багато авторів вивчали проблему формування таких понять, як держава, право, нація, громадянське суспільство у політико-правовій думці Німеччини XVIII-XIX ст., тоді як романтизм розглядався ними здебільшого як культурно-мистецький феномен. Показано, що у науковій літературі романтизм розглядався здебільшого як культурно-мистецький феномен, а таке його трактування не охоплює повний обсяг визначення романтизму, щодо пояснення та розуміння таких сфер людського життя, як держава, влада, право та ін. Аналіз такої літератури дає нам змогу дійти висновку про специфіку українського романтизму в сфері літератури, музики, живопису, допомагає дослідити вплив романтичних ідей на соціально-політичну сферу життя суспільства, процеси розуміння та формування таких інститутів, як держава, право, нація. Критерії політичного романтизму” досліджується романтизм як напрям у культурі, філософії, політиці. Визначення системи критеріїв та історичних особливостей становлення романтизму дало можливість запропонувати власне визначення суті політичного романтизму, під яким ми розуміємо традицію трактування або ж апелювання до практики в межах розуміння державної системи, влади, політико-правових відносин, де системовизначальною основою є феномени культури, історії, релігії, нації, традицій, ментальності, психології тощо, де стан відчуттів, переживань, захоплень може переважати раціоналізм.Це, на наш погляд, рефлексія стосовно обєктивного процесу, яка не лише робить спробу дослідити особливу динаміку змін і процесів (особливо загострене їх відчуття та переживання як участь), котрі відбувалися тут, а й здійснює своєрідне розпредмечення „тотальної” технології політики, що стала вже позалюдською за своєю сутністю і вперше виявилася як простір буття всього суспільства, сформувавши складну систему владних відносин. Саме логіка формування держави, яка б ґрунтувалась на справедливих законах, суть яких визначали б право та мораль, стала обєднуючою ланкою для соціально-політичних теорій цих мислителів.