Основні естетичні настанови стилю, окреслені М. Хвильовим у період літературної дискусії 1925-1928 рр. та його зв"язок із неоромантизмом в українській літературі початку ХХ століття. Особливості активного романтизму ранньої новелістики Ю. Яновського.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі української літератури Сумського державного педагогічного інституту ім. Мельник Володимир Олександрович доктор філологічних наук, профессор кафедри філології Національного університету “Києво-Могилянська Академія” Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, профессор кафедри української літератури вітаїзм українська проза хвильовий Захист дисертації відбудеться “29“ квітня 1999 року о год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 178.01. при Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України (252001, м.Київ, вул.М.Грушевського,4).Отже, відсутність комплексного підходу до аналізу “романтики вітаїзму” (активного романтизму) з урахуванням домінування цього стилю в період українського Відродження та його впливу на подальший розвиток літературного процесу, недостатнє науково-теоретичне опрацювання основних естетичних засад стилю обумовили вибір дисертаційного дослідження та його актуальність. Джерельною базою стали відомі на сьогодні твори М.Хвильового, зібрані в двотомному виданні письменника, Ю.Яновського, зібрані в п“ятитомному виданні, та окремі видання романів І.Багряного “Тигролови“, “Сад Гетсиманський“, “Людина біжить над прірвою“. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі детального аналізу творчого доробку М.Хвильового, Ю.Яновського та І.Багряного простежити розвиток “романтики вітаїзму“ від моменту його зародження до спроби відродити активний романтизм на базі еміграційної літератури; показати неоднорідність цього явища, шляхи пошуку стильових домінант на кожному етапі його розвитку; продемонструвати типологічну спорідненість “романтики вітаїзму” з європейським неоромантизмом першої половини ХХ століття та вказати на ті основні риси, що дають підстави виокремити активний романтизм як один з найприкметніших стилів 20-30-х років. Реалізація поставленої мети передбачає розв“язання таких конкретних завдань: проаналізувати літературну ситуацію, що склалася в Україні на початку ХХ століття й стала поштовхом до створення “стилю доби“ - “романтики вітаїзму“; Наша праця ставить за мету висвітлити проблему існування лише однієї з форм неоромантизму ХХ століття - “романтики вітаїзму”, тому автор вважає за доцільне обмежитися характеристикою основних аспектів романтизму, що розвивався на національному грунті, і за відправну точку еволюційної прямої взяти класичний романтизм ХІХ століття в українській літературі.