Романтична концепція свободи як естетичного феномену та її історична доля - Автореферат

РОМАНТИЧНА КОНЦЕПЦІЯ СВОБОДИ ЯК ЕСТЕТИЧНОГО ФЕНОМЕНУ ТА ЇЇ ІСТОРИЧНА ДОЛЯРобота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі етики, естетики та культурології філософського факультету. Науковий керівник доктор філософських наук, професор Панченко Валентина Іванівна, завідувач кафедри етики, естетики та культурології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти: доктор філософських наук, доцент Оніщенко Олена Ігорівна, професор кафедри кінознавства Київського державного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Захист відбудеться “28” квітня 2004 р. о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.28 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.В історії світової культури Романтизм був першим виступом проти тотальної раціоналізації життєвого світу та призвів до глобальних культурних змін у процесі становлення людини, яка вперше відкриває для себе свою чуттєвість, свій внутрішній світ як незалежний та вільний. Певна тематика й проблемне поле класичного романтизму - сенс існування, свобода, відповідальність, збереження цілісності й ідентичності ”Я”, уникнення деперсоналізації та нівелювання особи, збереження духовного світу - відслідковуються в концепціях, що продовжують романтичні тенденції, осмислення яких потребує ще раз перегляду традиційних уявлень та понять. У дисертаційному дослідженні зроблено спробу систематизувати і синтезувати історико-філософські підходи до аналізу процесу естетизації ідеї свободи. Критика раціоналістичного тлумачення свободи, у звязку з яким переосмислюються і функції свободи була здійснена у ґрунтовній праці видатного українського вченого І. Дисертаційне дослідження розпочинається з аналізу раціоналістичних підходів до вирішення проблеми свободи, що представлені в численних працях мислителів доромантичного періоду, таких як Демокріт, Епікур, Сенека, Аврелій Августин, Фома Аквінський, Ф.“Секуляризація ідеї свободи у логоцентричній культурі Просвітництва” - присвячений аналізу еволюції ідеї свободи у культурі Нового часу, яка характеризується переорієнтацією усіх сфер суспільного життя, і в тому числі естетики, з релігійного на світське світосприйняття, що дозволило зробити крок у напрямку обґрунтування її автономності. Новий час реабілітує елліністичну ідею всезагальності взаємозвязку свободи та необхідності (Демокріт, Епікур), при збереженні антропології свободи, розробленої Середньовіччям. Від Декарта до Гегеля, за деякими виключеннями, переважало раціоналістичне трактування взаємодії розуму і почуттів, що виразилася в звеличуванні розуму й у приниженні ролі почуттєвої, афективної сторони свободи. “Раціоналістичні рішення проблеми свободи в німецькому ідеалізмі” - демонструє спробу ввести ідею свободи в коло естетичних проблем і, разом з тим, неможливість естетизації свободи на раціоналістичному ґрунті. Він не приховує свободу за настановами царини моралі, а вихідним пунктом існування свободи визначає прогрес вдосконалення розуму, а тому і царина етики й естетики є лише проміжним щаблем у становленні свободи у процесі розгортання світового Духу.Естетичне розуміння свободи розкривається в романтичній концепції через низку категорій, таких як зовнішня свобода, внутрішня свобода, заперечення, гармонія, розсудок, мораль, краса, закономірність. Просвітництво і Романтизм розрізняються (навіть протиставляються) розумінням того, на основі якої здібності стає можливим досягнення свободи. Для Просвітництва було гаслом, що свобода є пізнана закономірність (пізнана за допомогою розуму). Тому людина стає вільною, коли вона підкоряється своєму розуму і законам моралі, що створені на ґрунті раціоналізації суспільних відносин. Романтизм визначає свободу як творчість в межах індивідуального духовного життя, у царині внутрішніх відчуттів.

Основний зміст роботи