Огляд роману І. Франка "Lelum i Polelum" як явища польського літературного процесу. Натуралістична достеменність теми "сенсаційного" психічно-біологічного зв’язку між близнюками (братами Калиновичами), простежена впродовж усієї історії життя героїв.
Аннотация к работе
Роман Івана Франка «Lelum i polelum» i натуралістичні тенденції в польській літературіПодеколи ще й досі натуралізм розглядається літературознавцями як художнє явищенеповноцінне, хворе і шкідливе, помилкове у своїй естетичній платформі й методології. Проте, під впливом натуралізму формувався цілий ряд письменників і літературних шкіл як у ХІХ, так і у ХХ ст., натуралістичну поетику подибуємо у творчості митців, які стояли осторонь цієї течії, більше того, навіть ставилися до неї ворожо. У польській літературі, зокрема, під серйозним впливом натуралізму творили не лише Дигасінський, Сигетинський, Запольська, а й великі реалісти - Прус і Ожешко. У порівнянні з реалізмом критика тогочасної дійсності у натуралістів була більш суворою і торкалася вона в основному моральної кризи панівних класів, причому не лише їхньої бездумної байдужості та паразитизму, а й брутальної свідомої експлуатації людей праці. Стосується це обмеження наратором свого знання про події і постаті оповіді, що виражається, зокрема, дієсловами почуттєвої перцепції («було чути»), які вказують не на конкретне «я», що пізнає дійсність, а на саму пізнавальну дію, доступну кожному в ситуації оповідача; сполучниками «мовби», «нібито», які, застосовані найчастіше до психологічних почувань героїв, ніби підкреслюють незалежність їх від наратора, його здогадувальну або домислювальну позицію (це ж стосується і слів логічного домислу - «отже», «мусило бути» і т. д.).