Теорії метафори в сучасному літературознавстві. Вивчення особливостей метафоричності романістики Вальтера Скотта, новаторство творчого методу та особливості використання метафор. Дослідження ролі метафори у створенні історичної епохи роману "Айвенго".
Аннотация к работе
Новаторство його в літературі ХІХ ст. полягало в тому, що ним були вироблені принципи історичного методу, що дозволяв створювати захоплюючі, звільнені від надмірної архаїзації мови і такі, що разом з тим сповна передають своєрідність і характерні риси описуваної епохи, романи. · розкрити особливості використання метафор в романах Вальтера Скотта; Серед мовних образних засобів на особливу увагу заслуговує метафора, яка не просто виділяє будь-яку особливість чи ознаку схожості у предметі або явищі, а передусім підкреслює у них ознаку істотну, найважливішу, що містить у собі певні узагальнення. В метафорі зберігається цілісність образу, що може відійти на задній план, проте не розпастися, а оскільки метафору зазвичай відносять до конкретного субєкта, це втримує її в межах значень, що прямо чи опосередковано повязані з дійсністю. Реїзов в книзі «Творчість Вальтера Скотта», відзначає, що Скотт створив принципи нової історіографії: «ідея загальнолюдської єдності зробила Скотта не тільки художником, але і істориком і створила основу для історизму ХХ сторіччя» [33, с.Звертаючись до історії, Скотт прагнув уловити її глибинні тенденції, що дозволяють краще зрозуміти сучасну йому дійсність. Скотт бачив в історії рух, боротьбу, незбориму перемогу прогресивних сил. Після довгих пошуків Скотту вдалося створити універсальну структуру історичного роману, провівши перерозподіл реального і вигаданого так, щоб показати - не життя історичних осіб, а постійний рух історії, який не може зупинити жодна з видатних особистостей, є справжнім обєктом, вартим уваги художника. Новаторство його в літературі ХІХ ст. полягало в тому, що ним були вироблені принципи історичного методу, що дозволяв створювати захоплюючі, звільнені від надмірної архаїзації мови і такі, що разом з тим сповна передають своєрідність і характерні риси описуваної епохи, романи. Скотт художньо зєднав історичну правду з вигадкою, пояснивши правомочність такого зєднання тим, що «найважливіші людські пристрасті у всіх своїх проявах, а також і джерела, які їх живлять, загальні для всіх станів, країн і епох; звідси з незмінністю витікає, що хоча даний стан суспільства впливає на образ думок і вчинки людей, ці останні по своїй суті надзвичайно схожі між собою.
Вывод
Вальтер Скотт по праву вважається творцем історичного роману на Заході. Він творив в перехідну історичну епоху, коли помітно зріс в середовищі романтиків інтерес до минулого. Звертаючись до історії, Скотт прагнув уловити її глибинні тенденції, що дозволяють краще зрозуміти сучасну йому дійсність. Скотт бачив в історії рух, боротьбу, незбориму перемогу прогресивних сил. Після довгих пошуків Скотту вдалося створити універсальну структуру історичного роману, провівши перерозподіл реального і вигаданого так, щоб показати - не життя історичних осіб, а постійний рух історії, який не може зупинити жодна з видатних особистостей, є справжнім обєктом, вартим уваги художника.
Новаторство його в літературі ХІХ ст. полягало в тому, що ним були вироблені принципи історичного методу, що дозволяв створювати захоплюючі, звільнені від надмірної архаїзації мови і такі, що разом з тим сповна передають своєрідність і характерні риси описуваної епохи, романи.
В. Скотт художньо зєднав історичну правду з вигадкою, пояснивши правомочність такого зєднання тим, що «найважливіші людські пристрасті у всіх своїх проявах, а також і джерела, які їх живлять, загальні для всіх станів, країн і епох; звідси з незмінністю витікає, що хоча даний стан суспільства впливає на образ думок і вчинки людей, ці останні по своїй суті надзвичайно схожі між собою. Тому їх відчуття і пристрасті за своїм характером і по своїй напруженості наближаються до наших. І коли автор приступає до роману, то виявляється, що матеріал, який він має в своєму розпорядженні, як мовний, так і історично-побутовий, в такій же мірі належить сучасності, як і епосі, вибраній ним для викладу».
В. Скотт створив багатоплановий гостросюжетний роман, з безліччю дійових осіб, що представляють різні соціальні групи і прошарки. У ньому зображені реальні історичні фігури (Річард Левове Серце, Людовик XI, принц Карл Стюарт і ін.) і вигадані персонажі, а події історичні поєднуються з епізодами і сценами приватного життя. Достовірність його романам додають описи обстановки, одяг, багатий і барвистий «історичний колорит». Реалізм зєднується у Вальтера Скотта з романтичним початком, який виявляється в інтересі до середньовіччя, до патріархальних форм життя, до різного роду незвичайним подіям і фантастиці.
Важливу роль під час характеристики епохи, характерів та звичаїв людей, створенні історичного фону, В. Скотт відводить метафорі. Не є винятком і його роман «Айвенго». Метафоричність мови була особливо властива епосі рицарства. Ця своєрідність відображена в діалогах, зображених Вальтером Скоттом, в прямому або іронічному контексті.
В романі «Айвенго» переважає метафоричність тексту трьох планів: біблійного, рицарсько-легендарного та історичного, що виконує три основні функції: 1. відтворення атмосфери і своєрідності характеру епохи, її менталітету (використання метафоричності тексту у виборі назв та імен героїв, в переказі легенд і марновірств, в приведенні в тексті середньовічних пісень; частому використанні біблійних аналогій і паралелей, рицарських легенд і легендарних героїв);
2. передача специфіки мови героїв, їх характеристика за допомогою діалогів (так, Айвенго властива типово рицарська піднесена метафоричність мови; барону Фон де Брофу - образливо занижена; храмовнику Буагільберу - пишномовна з нотами знущання. Метафора, таким чином, служить одним із способів яскравої індивідуалізації мови героїв);
3. створення підтексту роману в метафізичному контексті (йдеться про біблійну символіку, що пронизує текст і створює глибший підтекст прочитання. Часто метафора у вустах героя є своєрідним ключем для розпізнавання прихованого під нею натяку, загрози, глибшого сенсу. Багато метафор потребують коментарів, що розширюють смисловий простір романів).
Список литературы
1. Алексеев М.П. Из истории английской литературы. - М.: Наука, 1998. - С. 125-147.
2. Алексеев М.П. Литература средневековой Англии и Шотландии. - М.: Наука, 1997. - С. 35-47.
3. Аникин Г.В. История английской литературы. - М.: Высшая школа, 1988. - С. 42-55.
4. Аникст А. История английской литературы. - М.: Гослитиздат, 1956. - С. 15-26.
5. Арутюнова Н.Д. Функциональные типы языковой метафоры. - М.: Наука, 1996. - С. 333-343.
6. Белинский В.Г. Романи Вальтера Скотта. - М.: Наука, 1989. - С. 99-124.
7. Бельский А.А. Английский роман 1800-1810 гг. - М.: Наука, 1971. - С. 108-147.
8. Бельский А.А.В. Скотт. Очерк творчества. - М.: Наука, 1983. - С. 12-26.
9. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. - М.: Высшая школа, 1999. - С. 65-71.
10. Дьяконова Н.Я. Английский романтизм. Проблемы эстетики. - М.: Наука, 1978. - С. 48-59.
11. Дьяконова Н.Я. Вальтер Скотт и Шекспир (у истоков европейского роману XIX в.) // Филологические науки. - 1974. - №6. - С. 34-35.
12. Елистратова А.А. История английской литературы. - М.: Наука, 1953. - С. 54-63.
13. Елистратова А.А. Скотт. - М.: Наука, 1958. - С. 19-33.
14. Жирмунский В.Н. История английской литературы. - М.: Высшая школа, 1999. - С. 65-69.
15. Зиннер Э.П. Новаторство романов В. Скотта. - М.: Наука, 1958. - С. 33-50.
16. Ивашева В.В. Английская литература. - М.: Худож. лит., 1974. - С. 32-47.
17. Ивашева В.В. Английский реалистический роман XX века в его историческом звучании. - М.: Худож. лит., 1989. - С. 30-45.
18. Квятковский А. Поэтический словарь. - М.: Наука, 1996. - С. 264.
19. Кирпичников А. Вальтер Скотт и Виктор Гюго. - М.: Наука, 2001. - С. 65-69.
20. Киселева Л. Вальтер Скотт в интерпретации русских архаистов. - М.: Наука, 2001. - С. 32-39.
21. Клименко Е.И. Традиции и новаторство в английской литературе. - М.: Наука, 2001. - С. 22-34.
22. Кубрякова Е.С. Краткий словарь когнитивных терминов. - М.: Наука, 1996. - 245 с.
23. Лакофф Дж. Когнитивное моделирование. - М.: Наука, 1995. - 154 с.
24. Лакофф Дж., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живем: Пер. с англ. - М.: Высшая школа, 2004. - 256 с.
25. МАККОРМАК 3. Когнитивная теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990. - 512 с.
26. Миллер Дж. Образы и модели, уподобления и метафоры. - М.: Прогресс, 1990. - 512 с.
27. Михальская Н.Б. История английской литературы. - М: Наука, 1998. - С. 29-36.
28. Орлов С.А. Исторический роман Вальтера Скотта. - М.: Наука, 1960. - С. 11-34.
29. Петровський Ю. Роман В. Скотта «Айвенго». - М.: Наука, 1998. - С. 11-20.
30. Пирсон X. Вальтер Скотт. - М.: Худож. лит., 1978. - С. 30-45.