Дослідження понять композиції, сюжету та фабули. Феномен історичності в романі Павла Загребельного "Диво". Активність авторської позиції та своєрідність композиції твору. Визначення структурно-семантичних типів та стилістичних особливостей роману.
Аннотация к работе
У контексті прози останніх десятиліть вирізняється творчість Павла Загребельного. Автори прагнуть через ідейно-тематичне, проблемно-конфліктне, жанрово-стильове багатство прози П.Загребельного розкрити художній метод романіста, простежити еволюцію героїв, показати концепцію людини. Мета цього дослідження - виявити та дослідити сюжетно-композиційні особливості роману, проаналізувати особливості побудови, виділити значення роману П.Загребельного "Диво". Однак вивчення роману "Диво" Павла Загребельного на сьогодні взагалі не було предметом спеціального вивчення, хоч його праця була основою для багатьох праць В. А. Історичність у мистецтві - видатні художні творіння, в науці - великі відкриття, в суспільному житті - кардинальні перетворення, які змінюють хід розвитку світу.Дивом для поколінь є не тільки храм Софії Київської, дивом є справжнє мистецтво, як витвір людської уяви і, як засіб самовираження геніальності, диво - немеркнучі таланти, яких народжує багата й щедра земля, дивом спалахнув з мороку віків невідомий київський зодчий, щоб увічнити свою осяяну мрію, передати далеким нащадкам мистецький геній i безсмертну душу рідного краю. Слід зазначити, що суспільство нерідко не сприймає духовність у її найвищих проявах, а то й засуджує її. Дончик, "П.Загребельний розгортає роздуми, що вихлюпуються за конкретно-історичні межі i набувають широкого звучання". Це роздуми про владу й мистецтво, талант i державу, про тлінне й нетлінне, про єдиного творця історії - народ i талановитих виразників його духу, про мистецтво як віддзеркалення величі влади i мистецтво як протест, як силу, що рухає розвиток суспільства. На питання: "Чи правильний вибір зробив князь, віддавши перевагу будівництву собору замість того, щоб відкрити житниці чи прокласти шляхи до Києва?", - не можна відповісти однозначно.
План
Зміст
Вступ
Розділ І. Роман "Диво" - перший історичний твір Павла Загребельного
1.1 Феномен історичності в романі П.Загребельного "Диво"
1.2 Своєрідність композиції роману П.Загребельного "Диво"
Розділ ІІ. Проблема мистецтва і позиція автора у романі П.Загребельного "Диво"
2.1 Образ Сивоока в романі П.Загребельного "Диво"
2.2 Активність авторської позиції у романі П.Загребельного "Диво"
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Отже, твір Павла Загребельного - це повсякчасний творчий бунт, заперечення себе, вчорашнього, в творчому звершенні себе сьогоднішнього, експресивно спрямованого в майбутнє. Дивом для поколінь є не тільки храм Софії Київської, дивом є справжнє мистецтво, як витвір людської уяви і, як засіб самовираження геніальності, диво - немеркнучі таланти, яких народжує багата й щедра земля, дивом спалахнув з мороку віків невідомий київський зодчий, щоб увічнити свою осяяну мрію, передати далеким нащадкам мистецький геній i безсмертну душу рідного краю. Слід зазначити, що суспільство нерідко не сприймає духовність у її найвищих проявах, а то й засуджує її.
Морально-етичні проблеми, порушені в творі, вічні, як вічні питания життя i смерті, любові й ненависті, людської вартості та тлінності, короткочасності життя, проблеми влади, честі, гідності. Як зазначає В. Дончик, "П.Загребельний розгортає роздуми, що вихлюпуються за конкретно-історичні межі i набувають широкого звучання". Це роздуми про владу й мистецтво, талант i державу, про тлінне й нетлінне, про єдиного творця історії - народ i талановитих виразників його духу, про мистецтво як віддзеркалення величі влади i мистецтво як протест, як силу, що рухає розвиток суспільства. На питання: "Чи правильний вибір зробив князь, віддавши перевагу будівництву собору замість того, щоб відкрити житниці чи прокласти шляхи до Києва?", - не можна відповісти однозначно. Адже головне для будь-якої держави - це турбота про людей. Однак yci десять століть, крізь які дійшло до нас камяне диво, підтверджують усю велич i значення здійсненого.
Цінності, над якими змушує нас замислитись П. Загребельний, є вічними, загальнолюдськими. Любов до батьківщини, почуття патріотизму є основою людської духовності. В yci часи i в yci епохи побутувало негативне ставлення до такого явища, як космополітизм. Це завжди розуміли духовно багаті особи. Так, В. Винниченко писав: "Все скороминуще, все мінливе: i слава, і багатство, i самі покоління. Єдине, що людина має незмінного, святого, - це родина i рідна земля, рідне місто". Важко не погодитися з тим, що в цих моральних ідеях закладені досвід та мудрість багатьох поколінь, що вони мають безумовну цінність. У статті "З книги століть, з голосу історіі" М. Слабошпицький пише: "П. Загребельний прагнув осмислити в "Диві", що ж лишає нащадкам історія, проходячи крізь частоколи століть i так багато гублячи на своєму шляху, що саме з принесеного нею живе в нашому дні, ставши духовним активом сучасника?". Дійсно, у вирі епох і віків у війнах i переселеннях народів утрачено багато духовних та матеріальних цінностей. Проте i в літописних памятках, і в фольклорних переказах та легендах, i в памятниках древньої архітектури, що збереглися до наших днів, простежується спільна основа, єдність, що складає фундамент нашого буття. Це прагнення до краси, віра в незнищенність людського духу, в перемогу правди і добра.
Тому в центрі "Дива", як i інших історичних романів ПАВЛАЗАГРЕБЕЛЬНОГО, - історія людської душі. У час, коли в Україні йде процес державотворення, пробудження національної свідомості народу, повернення його до духовних цінностей предків, Софія Київська знову і знову набуває рис. незаперечного символу нації. Її покликання сьогодні - обєднати народукраїнський навколо ідеї державності, незалежності, соборності України, принести порозуміння в ряди представників різних конфесій православя.
Пишалися Софією наші предки. То чи ж можемо ми не гордитися цією вічною красою сьогодні, чи можемо не відчувати тих духовних витоків, які йдуть до нас з нерозгаданих секретів її мозаїк та фресок, її витонченої оздоби?
Ми повинні цим гордитися. Ми зобовязані вбирати в себе ці духовні витоки, дорогоцінні набутки минулих віків, бо це - память для нас і наших дітей, бо це - дух наших предків, який допомагає нам усвідомити себе як етнос, пройнятися гордістю за свою велич і вистояти, примножити надбання минулого і передати цей "лист у вічність" грядущим поколінням.
Список литературы
1. Бойко Н. І. Словесний символ як знак буття у творчості Павла Загребельного // Філологічні студії. - Луцьк. - 1999. - №4. - С. 88-93.
2. Бондаренко Ю. Феномен історичності в романі Павла Загребельного // Дивослово. - 2006. - № 2. - С. 28 - 34.
3. Вінтер Е. Г. Система символів інобуття в творчості Павла Загребельного // Вісник Львівського ун-ту. - Серія філологія. - 2000. - Випуск 28. - С. 350-352.
4. Галич О. , Нестерчук С. Символіка прози П. Загребельного 90-х років // Вітчизна. - 1999.- №5-6. - С. 130-134.
5. Г. В. Самойленко. Вмерти, щоб воскреснути // Філологічні студії: Зб. наукових праць. - 1998. - Вип. 4., - Луцьк., Весна - С. 72-78.
6. Гуменний М. Поетика романного жанру: проблеми типологій : [монографія] К. : Акцент, -2005.-240 с.
7. Григораш Н. Д. Проблема символу в літературознавстві XIX-XX століть // Матеріали міжнародної славістичної конференції памяті проф. Костянтина Трофимовича. - Львів: Літопис, 1998. - Т.2. - С. 21-25.
8. Гриценко П. Ю. Семантика символу в творах П. Загребельного // Вісник Луганського ун-ту. - 2000. - №4. - С.63-69.
9. Дончак В. Істина - особистість: (Проза Павла Загребельного).- К.: Україна,-1984. - С. 96-98.
10. Загребельний П. Твори: У 6 т. - К.: Веселка, 1979 - 1981. Т. 1. - 576 с.
11. Загребельний П. Твори: У 6 томах / П. Загребельний. К. : Дніпро, 1979. - Т. 2. 575 с.
12. Загребельний П. Спроба автокоментаря / П. Загребельний // Неложними устами: Статті, есе, нариси. - К.: Дніпро, 1981. -445 с.
13. Загребельний П. Идея - зерно произведения / П. Загребельний// Вопросы литературы. - 1974. - № 1. - С. 220.
14. Ковальчук О. Г. Специфіка художнього символу в творчості Павла Загребельного // Філологічні студії. - Луцьк. - 1999. - №3. - С. 24-27.
15. Кучер В. Полісемантичність кольорів у романних текстах Павла Загребельного // Українська мова і література в школі. - 2011 - № 8 - С.51-55
16. Наливайко Д. В. Ідейне поле символу в творчості Павла Загребельного Літературознавчі обрії. ПРАЦІМОЛОДИХУЧЕНИХУКРАЇНИ. - Вип.1.- К.:Фенікс, 2000. - С.175 - 178.
17. Нестерчук С. М. Стук у браму історії // Матеріали міжнародної наукової конференції "Література й історія". - Запоріжжя, 1998. - С. 155-160.
18. Нестерчук С. Образи-символи в творчості Павла Загребельного // Слово і час. - 1999. - №8. - С. 62-66.
19. Новиченко Л. Хто звів семібрамні Фіви// Література і сучасність: Літературно-критичні статті. - К.: Рад. письменник, 1970, вип. ІІІ.- С. 39-56.
20. Слабошпицький М. Загадка Павла Загребельного. -Радуга, 1980 -№ 1. - С. 157-159
21. Фащенко В. Глибінь і розмаїття дивосвіту // Загребельний П. Твори: В 6-ти т. К.: Дніпро, 1979 - т. 1 - 5-16.
22. Фащенко В. В. Павло Загребельний. Нарис творчості. К.: Дніпро, - 1984- 207 с.