Комплексне дослідження функції зовнішнього дихання та показників системи транспорту кисню у хворих на хронічну цереброваскулярну патологію. Негативний вплив виявлених порушень. Розробка лікувально-профілактичних заходів з урахуванням виявлених змін.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук Роль зовнішнього дихання та показників системи транспорту кисню в патогенезі хронічної цереброваскулярної патологіїЗахист відбудеться "26 "червня 2002 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.609.01 при Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м.Харків, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України (61176, м.Харків, вул. Завдяки проведеним дослідженням були виявлені порушення функції зовнішнього дихання, що характеризують стан центральної регуляції дихання, вираженість яких зростала з прогресуванням захворювання, а також компенсаторні реакції до гіпоксії в системі транспорту кисню. Встановлено негативний вплив виявлених порушень функції зовнішнього дихання на клінічні прояви хвороби, формування патерну електроенцефалограми та на адаптаційні механізми в системі транспорту кисню. Із поглибленням цереброваскулярної патології відбувається прогресивне підвищення генерації активних радикалів кисню в еритроцитах за рахунок появи більш реактивних частинок, та зниження активності ключових ферментів антиоксидантного захисту (супероксиддисмутази та каталази).На підставі результатів комплексного клініко-інструментального та біохімічного дослідження функції зовнішнього дихання і показників системи транспорту кисню визначити роль досліджуваних параметрів у патогенезі хронічної цереброваскулярної патології та розробити лікувально-профілактичні заходи з урахуванням отриманих даних. Провести дослідження функції зовнішнього дихання у хворих на хронічну цереброваскулярну патологію на підставі вивчення обємно-часових взаємовідношень у структурі дихального циклу (патерну дихання). Провести дослідження стану біоелектричної активності головного мозку у хворих на хронічну цереброваскулярну патологію з урахуванням розладів зовнішнього дихання. Розробити нові рекомендації щодо лікування й профілактики виявлених розладів дихання у хворих на хронічну цереброваскулярну патологію. Вперше було проведене дослідження функції зовнішнього дихання у хворих на хронічну цереброваскулярну патологію не тільки на підставі аналізу традиційних параметрів легеневої вентиляції - хвилинного обєму дихання, дихального обєму та частоти дихання, але й окремих компонентів дихального циклу - тривалості його фаз, їх співвідношення з дихальним обємом, ритмічності дихання, що взагалі характеризує "патерн дихання" і стан центральної регуляції дихання.Для аналізу та порівняльної характеристики даних клініко-біохімічних і функціональних досліджень усі хворі були розподілені на 3 групи: 1-а група - хворі на початкові прояви недостатності кровопостачання головного мозку (ППНКМ) - 36 осіб; При дослідженні функції зовнішнього дихання у 58% хворих 1-ої групи, у 62% 2-ої та у 63% 3-ої були виявлені порушення функції зовнішнього дихання у вигляді гіпервентиляційних розладів, вираженість яких зростала з прогресуванням захворювання. Для більшості хворих із гіпервентиляцією було характерним порушення ритму дихання, навіть до випадку періодичного дихання в 1 хворого на ДЕ II ст. У разі, коли гіпервентиляція була зумовлена підвищеною ЧД (що візначалося тільки у хворих на ППНКМ), величина ДО не відрізнялася від норми, однак ЧД (17,2±0,6) у хв. перевищувала не тільки показник контрольної групи (12,7±0,6) у хв., але й відповідну величину ЧД в загальній групі хворих на ППНКМ з гіпервентиляцією (14,9±0,7) у хв. У випадках, коли вентиляція збільшувалася за рахунок зростання частоти і глибини дихання, ЧД у хворих на ДЕ I ст. перевищувала відповідний показник в загальній групі з гіпервентиляцією, а у хворих на ППНКМ та ДЕ II ст. не відрізнялася від нього.Визначено взаємозвязок між вираженістю змін зовнішнього дихання у вигляді гіпервентиляційних порушень та прогресуванням хронічної цереброваскулярної патології. У порушенні патерну дихання відіграє роль розлад центральної регуляції дихання, про що свідчать різноспрямовані зміни обємно-часових параметрів дихального циклу. У хворих на ДЕ II ст., при зіставленні патерну дихання й ураженого судинного басейну визначені такі закономірності: 1) гіпервентиляція з глибоким і частим диханням (поліпное), яка призводить до підвищення хвилинного обєму дихання більше, ніж втричі по відношенню до належних величин, розвивається при ураженні вертебробазилярного басейну; 2) гіпервентиляція, зумовлена збільшеними глибиною і/або частотою дихання з підвищенням хвилинного обєму дихання менш, ніж втричі по відношенню до належних величин, може розвиватися як при ураженні каротидного, так і вертебробазилярного басейнів; 3) виражене порушення ритмічності патерну дихання характерне для хворих із двобічним ураженням каротидного басейну.