Сутність та особливості зайнятості, її форми та види. Дослідження взаємозв’язку зайнятості та економічного зростання, вплив доходів та заробітної плати на зайнятість населення. Стратегія ефективної зайнятості населення в системі соціальної політики.
Аннотация к работе
Забезпечення життєдіяльності суспільства і розвитку особистості як функції зайнятості здійснюється на ринку праці через фази відтворення трудових ресурсів: формування, розподіл, перерозподіл та використання. Зайнятість на ринку праці визначає таку фазу відтворення робочої сили, як розподіл і перерозподіл трудових ресурсів відповідно до попиту й пропозиції праці. Підвищення ефективності формування державної та регіональних програм зайнятості населення значною мірою залежить від визначення ключових методологічних підходів щодо взаємодії доходів, заробітної плати та зайнятості населення через гармонізацію соціально-трудових відносин. Саме такі категорії, як доходи, заробітна плата, зайнятість населення у їх взаємозвязку та взаємозалежності відображають формування певного рівня якості трудового життя працівників підприємств, вагомих важелів забезпечення гідної праці персоналу, сталих темпів економічного зростання на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Встановлення належного взаємозвязку між цими показниками сприятиме, перш за все, забезпеченню ринково-договірними засобами регулювання відповідності рівня заробітної плати працівників ринковій вартості послуг робочої сили як основи товарообмінних процесів на ринку праці.Враховуючи весь спектр відносин, які виявляються і перетинаються в змісті поняття "зайнятість", його можна визначити як сукупність економічних, правових, соціальних, національних та інших відносин, повязаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями та їх участю в суспільно корисній діяльності, що приносить їм заробіток або дохід. Вироблення державної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та забезпечення його зайнятості потребує вивчення трудових ресурсів. За часи соціалізму Україна мала повну зайнятість (при низькій продуктивності праці), і це вплинуло на психологію деяких працівників, ознаки якої і проявляються у спрощеному сприйнятті поняття зайнятості. Лише сучасний підхід до зайнятості у державній політиці, і що особливо важливо, на регіональному та місцевому рівні, дасть правильний напрям вирішенню всіх складних питань зайнятості населення і визначить її провідне місце як у макро-, так і в мікроекономіці. Кравченко дає таке визначення зайнятості населення: зайнятість - це забезпечення працездатного населення робочими місцями та його участь в суспільно корисній діяльності, що приносить заробіток чи прибуток.Повна зайнятість населення - це така зайнятість, за якої пропозиція робочої сили повністю покривається попитом на робочу силу в суспільному виробництві. Первинна зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи, якщо крім основної роботи і навчання є додаткова зайнятість, яка називається вторинною зайнятістю. Окрім зазначених видів зайнятості існують так звані нетрадиційні види зайнятості, до яких належать сезонна, поденна, тимчасова, зайнятість неповний робочий день. Зайнятість неповний робочий день - це робота неповну робочу зміну у звязку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повний робочий час або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у звязку з модернізацією виробництва. До нестандартної зайнятості належать: зайнятість, повязана з гнучкими режимами робочого часу; зайнятість, повязана із соціальним статусом працівників; самостійно зайняті працівники; зайнятість на роботах з нестандартними робочими місцями та організацією праці; надомна праця, "працівники за викликом", зайнятість за нестандартними організаційними формами: тимчасові, сезонні працівники.Трансформація ринку праці від монополізованого до конкурентного стала можливою за умов "революційної ситуації" у сфері зайнятості і передбачає: 1) постійний пошук оптимального співвідношення повноважень центру і регіонів (встановлення макропропорцій зайнятості, визначення стратегічних напрямів відтворення трудових ресурсів), з одного боку, й самостійність господарських організацій у вирішенні оперативних питань кадрової та соціальної політики, з іншого; 2) зростання ролі диференційованого підходу до різних груп зайнятих категорій персоналу на підприємствах, фірмах, малих підприємствах тощо; 3) важливість концентрування уваги в умовах перехідної економіки на соціально-культурній складовій ринку праці; 4) перехід до нових форм зайнятості, що значною мірою залежить від політики владних структур. Система економічних заходів, як і загалом система державного регулювання зайнятості населення, має бути у руслі загального економічного реформування і відповідати принципам функціонування економіки як цілісної системи. Згідно із рекомендаціями Міжнародної організації праці і нормативними актами про зайнятість населення при здійсненні державної політики зайнятості необхідно керуватися такими принципами: • забезпечення рівних можливостей всім громадянам незалежно від походження, соціального та майнового стану, расової та національної належності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії в реаліз
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретико-методологічні проблеми зайнятості населення
1.1 Сутність та особливості зайнятості
1.2 Форми та види зайнятості
1.3 Формування державної політики зайнятості
Розділ 2. Дослідження взаємозвязку зайнятості та економічного зростання
2.1 Економічне зростання та людський розвиток
2.2 Вплив доходів та заробітної плати на зайнятість населення
2.3 Продуктивна зайнятість у контексті забезпечення економічного зростання
Розділ 3. Перспективи зростання зайнятості для економічного зростання
3.1 Стратегія регулювання зайнятості у забезпеченні економічного зростання
3.2 Стратегія ефективної зайнятості населення в системі соціальної політики