Політико-правова думка Західної Європи, як базис виникнення договірної концепції походження держави. Поняття концепцій походження держави, їх види. Модель держави, яка утворилася внаслідок "суспільної угоди". Формування політико-правової культури України.
Аннотация к работе
Тема представленої роботи звучить як „Договірна концепція походження держави в політико-правовій думці Західної Європи”. Дослідження даної теми дуже важливе, адже в сучасних підручниках з теорії держави і права недостатньо детально розглянуто концепції походження держави, що обумовлює нерозуміння їх значення для становлення і розвитку держав. Актуальність теми полягає в тому, що основні ідеї договірної концепції держави в політико-правовій думці Західної Європи стали фундаментом для розвитку демократії, що безумовно вплинуло на державотворчі процеси не тільки в Західній Європі, а й далеко за її межами. На основі цього автор роботи наголошує на необхідності в Україні врахування досвіду західних держав для створення і вдосконалення власної демократичної правової держави. Вивчити історичну ситуацію в Західній Європі, на фоні якої виникла договірна концепція походження держави.Тому є доцільним розглянути історичний фон в Західній Європі у V-XVII століттях, адже саме цей період часу характеризується виникненням і розвитком двох протидіючих теорій походження держави: теологічної (теократичної) і договірної. Так виникла теократична концепція походження держави, прихильниками якої були Фома Аквінський, Августин Блаженний. «Спочатку люди обєдналися в державу не за божою волею, - писав Гроцій, - а добровільно, переконавшись на досвіді в безсиллі окремих сімей проти насилля, звідки веде своє походження громадянська влада». Ідея договірного походження держави виникла в історії політико-правової думки задовго до Гроція; в практиці середньовіччя договори між феодалами, між феодалами і містами були формою, джерелом права, в тому числі і публічного права. Концепції походження держави стали виникати разом із самою державністю, відображаючи рівень розвитку економічного ладу і суспільної свідомості.Виходячи з історичного досвіду він прийшов до висновку, що правителі стали дивитись на державу як на свою власність, а на громадян як на рабів. Гроцій стосовно походження держави зауважував, „що люди обєднуються в державу добровільно, задля особистого захисту і протистоянню насильству, та зобовязуються виконувати цей договір, а також норми права, що встановлюються для підтримання правопорядку". Мислитель обстоював ідею мирного співіснування народів, зауважуючи, о основою їхніх відносин мають бути виключно право і справедливість, виконання договорів, але додавав, що договір може бути розірваний в особливих випадках, таких як: "крайняя необходимость", "большой и явной опасности", "царь, проникнутый чисто враждебным духом, замышляет гибель всего народа". „Суверен - держава - єдина особа, що їй шляхом взаємного договору множина людей передала своє природне право робити все, для того, щоб ця особа була в змозі використовувати силу й засоби всіх їх так, як вирішить за необхідне для їх мира й захисту. На відміну від радикальних представників теорії суспільного договору (Мільтон в Англії, Руссо у Франції), які підкреслювали пріоритетність народу щодо їх правителів, Гоббс твердо стояв на позиціях відмови підданих від своїх прав (крім права самозахисту) на користь носія верховної влади.Процес становлення політико-правової думки в Україні було дуже складним, національно-релігійне поневолення негативно впливало на цей процес, гальмувало його розвиток. Так, в середині XVI ст. ідеї природного права, суспільного договору розробляв Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566), якого сучасники називали українським (рутенським) Демосфеном. Оріховського, природне право (закон) важливіше від законів, які регулюють відносини у суспільстві і які за необхідності можна змінити. Обовязки індивіда перед державою ще вищі, його діяльність має спрямовуватися передусім у руслі інтересів держави. В записках, проектах законодавчих реформ Орест Новицький проявляє великі знання теорії держави і права, їх філософське обґрунтування, посилається на вчення філософів Заходу: Бентама, Блекстона, Гегеля, Монтескє, Сея та ін., вносить в їх ідеї свої корективи, створюючи власну політико-правову концепцію і її теоретичне обґрунтування.Отже, договірна концепція походження держави пояснює, що держава виникла в результаті угоди між людьми. Ще у Древній Греції софісти вважали, що держава виникла в результаті договірного обєднання людей з метою забезпечення справедливості. Теорія договірного походження держави різко протистояла феодальним концепціям «боговстановленої» влади. «Спочатку люди обєдналися в державу не за божою волею, - писав Гроцій, - а добровільно, переконавшись на досвіді в безсиллі окремих сімей проти насилля, звідки веде своє походження громадянська влада». Просвітницька інтерпретація суспільного договору та природного права притаманна відомим українським вченим і громадським діячам (Феофану Прокоповичу, Оресту Новицькому, Станіславу Оріховському, Михайлу Щербатому), які вважали, що держава утворилась згідно з договором, відповідно до якого „люди поступились частиною свободи і вигоди, щоб іншими частинами безпечно користуватись”.
Вывод
Отже, договірна концепція походження держави пояснює, що держава виникла в результаті угоди між людьми. Ще у Древній Греції софісти вважали, що держава виникла в результаті договірного обєднання людей з метою забезпечення справедливості. Але якщо у поглядах грецьких філософів ця теорія лише зароджується, то у працях блискучої плеяди мислителів XVII-XVIII ст. Г.Гроція, Т.Гоббса, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо та інших вона одержала повний свій розвиток.
Теорія договірного походження держави різко протистояла феодальним концепціям «боговстановленої» влади. «Спочатку люди обєдналися в державу не за божою волею, - писав Гроцій, - а добровільно, переконавшись на досвіді в безсиллі окремих сімей проти насилля, звідки веде своє походження громадянська влада». Договірна теорія була великим кроком вперед у пізнанні держави, так як поривала з релігійними уявленнями про походження держави і державної влади.
Класичне обґрунтування договірна теорія отримала в працях Ж.-Ж. Руссо. Але ідеї договірної держави мале місце і в політико-правовій думці України. Просвітницька інтерпретація суспільного договору та природного права притаманна відомим українським вченим і громадським діячам (Феофану Прокоповичу, Оресту Новицькому, Станіславу Оріховському, Михайлу Щербатому), які вважали, що держава утворилась згідно з договором, відповідно до якого „люди поступились частиною свободи і вигоди, щоб іншими частинами безпечно користуватись”. Просвітителі вбачали суспільний ідеал у здійсненні свободи, рівності і права на власність.
Ідея "суспільного договору" ( принцип згоди і громадянського консенсусу), яка основою договірної концепції виникнення держави, є однією з засад ліберальної демократії. А згода людей, як вважав Ж.-Ж.Руссо, основа всякої законної влади. Свобода і рівність учасників договору забезпечують обєднання народу в єдине ціле - колективну особу, інтереси якої не можуть суперечити інтересам окремої особи. В результаті суспільного договору, утворюється асоціація рівних і вільних індивідів, або республіка. Ці прогресивні думки мали величезний вплив на державотворчі процеси багатьох країн.
Праці таких відомих європейських мислителів, як Т.Гоббс, Дж. Локк, Ш. Мотескє, Ж. Ж. Руссо, Вольтер особливо важливі, оскільки ці мислителі стали співучасниками та ідейними натхненниками тих революційних перетворень, що ними були охоплені західноєвропейські країни в XVII - XVIII ст. На сторінках цих праць обговорювалися, критично аналізувалися і теоретично обґрунтовувалися принципово нові уявлення про сутність і походження держави, її функції і межі юрисдикції, про характер суспільних відносин між людьми та їх відношення до державної влади. Політико-правові теорії Дж.Локка, Ш. Монтескє, Ж.Ж.Руссо „обстоювали ідею народовладдя, демократичні принципи державного устрою, утверджували цінності правової держави, або той тип державного управління, який в англосаксонській традиції отримав назву rule-of-law”. Ідеї і принципи, сформульовані класиками політичної філософії, тисячу раз повторені їхніми прихильниками і адептами, не тільки визначили конституційні засади більшості європейських країн, вони сформували відповідну політичну культуру, створивши основу сучасного політичного мислення.
Перелік використаної літератури
1. Азаркин Н.М. История юридической мысли России. - М., 1999.
2. Алексеев С. Право // Теория права. - М., 1995.
3. Баскин М.П. Монтескье. - М., 1965.
4. Барихин А.Б. Большой юридический энциклопедический словарь. - М.: Книжный мир, 2004.
5. Бернард Мандевиль. Басня о пчелах, или пороки частных лиц - блага для общества. М., 2000.
6. Великий енциклопедичний юридичний словник за ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Юрид. думка, 2007. - 992с.
7. Вячеслав Липинський. Історико-політична спадщина і сучасна Україна / Ред. Я. Пеленський. - Київ- Філадельфія, 1994. - Т.1
8. Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права. - К., 2000.
9. Гоббс Т. Левіафан. - К., 2000.
10. Гроций Гуго. О праве войны и мира. - М.: Госюриздат, 1957.
11. Гусєв В.І./ Роль західної політичної філософії Нового часу у формуванні політико-правової культури України. - К.,2005.
12. История политических и правовых учений. Учебник/ Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997.
13. Локк Дж. Два трактата о правлении // Антология мировой философии: Сб. философских текстов-К., 1991. - Т.1.-Ч.ІІ.
16. Маманчук О.І. Актуальні проблеми політичної історії України: Монографія / О.І. Маманчук. - К: КНЕУ, 2005., - 309с.
17. Монтескье Ш.Л. О духе законов // Антология мировой философии: Сб. философских текстов-К., 1991. - Т.1.-Ч.ІІ.
18. Нерсесянц В.С. Гегелевская философия права: история и современность. - М., 1974.
19. Оріховський-Роксолан С. Напучення польському королю // Історія філософії України: Хрестоматія. - К.,1993.
20. Роулз Дж. Теория справедливости. - Новосибирск, 1995.
21. Руссо Ж.-Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Антология мировой философии: Сб. философских текстов-К., 1991. - Т.1.-Ч.ІІ.
22. Сергій Дацюк. Українська демократія: перемога оптиматів над популярами. - К., 2006.
23. Спиноза Б. Политический трактат // Избранные произведения.- М., 1957. - Т.2.
24. Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень: Підручник / Ф.П. Шульженко. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 464с.
25. Шульженко Ф.П. Соціально-правова держава в Україні: проблеми становлення і модернізації: Монографія. - К: КНЕУ, 2007. - 392с.