Роль вищих навчальних закладів Чернігівщини у підготовці української інтелігенції (20-ті–30-ті роки ХХ ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукСучасний стан розвитку вищої освіти в Україні, виходячи з нових євроінтеграційних прагнень, потребує якісних змін у системі підготовки фахівців різних галузей науки, техніки й культури з високим інтелектуальним рівнем, морально-етичними цінностями та національною свідомістю; перегляду цілей і завдань, змісту, форм і засобів навчально-пізнавальної діяльності. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану тематики науково-дослідних робіт відділу філософсько-психологічних проблем українознавства Національного науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України у межах теми: «Українознавство в системі освіти, науки, культури, державотворення» (державний реєстраційний номер 0104U003351) та «Український етнос в світовому часопросторі» (державний реєстраційний номер 0107U002234). ХХ ст. в умовах запровадження українським радянським керівництвом теоретичних засад спеціалізованого напряму в освіті; зясувати мотиви, сутність та наслідки політики українізації в сфері вищої освіти регіону; визначити роль професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів Чернігівщини щодо особливостей формування української інтелігенції. Відповідно до мети і завдань дослідження використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: теоретичний (аналіз документальної бази: законів, статистичних даних, першоджерел з українознавства, історії, філософії та інших наук, дозволив застосувати міждисциплінарний підхід до вивчення проблематики дослідження); історичний (послідовне відстеження закономірностей, особливостей та впливу факторів на предмет дослідження у часово-просторовій ретроспективі, виявлення звязку між минулим, сьогоденням і прогнозування подальшого розвитку); емпіричний (аналіз наукових праць вчених та архівних джерел дав змогу розглянути природу та сутність процесу становлення та розвитку вищої освіти регіону); порівняльно-історичний (передбачав характеристику політики радянського уряду на різних етапах реформування вищої освіти); прогностичний (передбачав прогнозування, узагальнення характеристик опрацьованих матеріалів для розроблення висновків і рекомендацій).Бистров у праці «Керівна роль КП(б)У в галузі вищої освіти в період будівництва соціалізму (1917-1937рр.)» за сталою традицією, висвітлює історію становлення вищої освіти та науки в Україні в контексті керуючої та спрямовуючої ролі комуністичної партії. Рябченко та ін. у своїх працях проаналізували процеси становлення вищої освіти в Україні у досліджуваний період, ставлення державно-партійного апарату щодо впровадження українізації у вишах, проблеми відношення влади до української інтелігенції. Липинський у монографії «Становлення і розвиток нової системи освіти в УСРР у 20-і рр.» дослідив історію становлення та розвитку системи освіти у цей період, зясував причини ліквідації старих типів навчальних закладів, дав загальну характеристику принципам комплектування студентського контингенту, вказав на зміни форм та методів навчання. У другому розділі - «Реформування та становлення вищих навчальних закладів Чернігівщини у 20-х - 30-х роках ХХ ст.» розглянуто процеси реформування вищої школи у цей період, досліджено організаційні форми та принципи її радянізації, окреслена система мережі ВНЗ Чернігівщини, визначено проблеми проведення політики українізації вишів регіону, розглянуто політику уряду щодо викладацьких кадрів. Для Глухівського та Шосткинського ВНЗ, з причин їх прикордонного розташування, термін українізації був подовжений до 1928 р. Не дивлячись на всі кардинальні заходи, наприклад, створення гуртків з вивчення української мови, проведення іспитів на її знання для студентів і викладачів, переведення діловодства вишів на українську мову, справа українізації просувалася досить повільно.