Роль вільних економічних зон у формуванні ринкового господарства (на прикладі Китаю) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТАвтореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України. Малий Іван Йосипович, Київський національний економічний університет, професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Захист відбудеться “24” жовтня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м.Ринкова трансформація економіки в країнах Східної Європи та Азії на зламі двох тисячоліть радикально вплинула на світову економіку. Значний досвід перебудови економіки дозволяє зробити висновки про наявність різних підходів щодо практичного використання ринкових принципів господарювання. Створення вільних економічних зон (ВЕЗ) стало тією ланкою, яка дозволила вирішити одночасно проблеми реформування економіки, інтеграції її у світову економіку і економічного зростання. Необхідно визнати, що використання досвіду створення і державного регулювання діяльності ВЕЗ у Китаї має практичне значення для реформування економіки України та інших країн. Для дослідження зазначеної мети у дисертації поставлено такі завдання: виявити історико-національні особливості, обєктивні та субєктивні передумови в суспільстві Китаю в процесі вибору моделі ринкового трансформування економіки;У розділі 1 - “Теоретичні основи трансформації командної економіки Китаю” - зроблено ретроспективний аналіз економічних концепцій і шкіл у Китаї та інших країнах щодо напрямків реформування командної економіки, показано фактичний стан економіки Китаю напередодні еволюційних економічних реформ. Вибраний Китаєм курс на розкріпачення свідомості, концентрації зусиль держави на економічній політиці, на боротьбу за обмежені ресурси на світовому ринку вимагав обгрунтування нових принципів господарювання в Китаї. В центрі уваги китайських учених-економістів постало питання щодо способів поєднання планового і ринкового регулювання економіки, в результаті чого було запропоновано три моделі: перша - модель “фрагментарного (банькуай) поєднання планового і ринкового механізму”, друга - модель “взаємопроникаючого (шеньтоу) поєднання”, третя - модель “органічного” (юцзи) поєднання плану і ринку. Зазнала критики й друга модель “двоколійного (шуангуй) функціонування економіки”, яка вперше в Китаї була використана для реформування цін, а пізніше й реформування власності, що призвело до створення “двоколійної” економіки: “колії” старої нереформованої економіки і нового недержавного сектору. В роботі зроблено порівняльний аналіз реформування економіки в Китаї та інших країнах і обгрунтовані такі особливості: еволюційність і поступовість усіх економічних перетворень; збереження сильної політичної влади, що дозволяє упереджувати непередбачені процеси розвитку тіньової економіки, соціальних втрат та соціального розшарування; збереження попередніх життєвих цінностей за умови зміни лише поведінки субєктів господарювання.Необхідність ринкового реформування економіки викликана низкою обєктивних обставин, що склалися наприкінці 70-х років ХХ ст.: зниженням темпів економічного зростання, загострення міжгалузевих і внутрігалузевих диспропорцій, нестача енергетичних ресурсів, простоювання транспортних засобів, зниження рівня життя населення аж до загострення проблеми голоду, що спонукали до обгрунтування ідей реформування економіки з використанням експериментальної перевірки основних новацій. До загальних рис системи можна віднести такі, як децентралізація управління і передача багатьох функцій провінціям; регіональна багатоваріантність і різноманітність запровадження ринкових відносин; двоякість економічних нормативів: існування високих ринкових і низьких державних цін, кредитних ставок тощо; допущення існування чистих іноземних підприємств; широке використання принципу підрядності в сільському господарстві та промисловості; пріоритетність збереження соціальної стабільності, співставлення темпів реформ з психологічною готовністю населення; здійснення політики доходів з метою недопущення катастрофічної соціальної нерівності, демократизація в управлінні підприємствами. На початковому етапі реформування китайської економіки була розроблена, на відміну від пострадянських країн, концепція “ринкового соціалізму з специфікою Китаю”, яка передбачала врахування соціально-економічного рівня розвитку Китаю і була направлена на розширення самостійності підприємств, запровадження ВЕЗ, як експериментального осередку апробації ринкових принципів та вирішення проблем технічної відсталості, залучення іноземних інвестицій, інтеграції у світову економіку. Наприкінці 80-х - на початку 90-х років ХХ ст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ