Аналіз наукових та організаційних засад історичного краєзнавства в Україні у 1980-1990 роки. Значення реабілітаційної складової частини духовного відродження українського народу як пріоритетного напрямку історико-краєзнавчих досліджень на сучасному етапі.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукВ дисертації на широкому історіографічному і фактичному матеріалі всебічно досліджено роль історичного краєзнавства у відродженні національно-історичної памяті українського народу у 1980-і - 1990-і рр. Зясовано наукові та організаційні засади історичного краєзнавства, показано еволюцію громадських форм краєзнавчого руху та його взаємозвязок з історичною наукою. The role of historical study of local lore in revival of the historical memory of the Ukrainian people (1980-1990). The theses based on the great diversity of historiographical and data material investigates in detail the role of historical study of local lore in the revival of the national historical memory of the Ukrainian people in 1980-1990. The scientific and organizational principles of the historical study of local lore, the evolution of social movement and its interaction with scientific history were shown. Key words: historical study of local lore, historical memory, rehabilitation, upbringing, national revival spiritual value orientation.Українське історичне краєзнавство пройшло протягом своєї історії нелегкий, складний і суперечливий шлях. XX ст. історичне краєзнавство в Україні стало могутнім засобом пробудження національної самосвідомості українського народу, його національно-історичної памяті, без чого неможливим був би процес за утвердження незалежності української державності. Історія своєї "малої батьківщини", заглиблення в її першооснови створює сприятливий психологічний фон, який дає людині змогу жити повноцінно, відчувати свою безпосередню причетність до долі країни. Поступово переборюється успадкована від радянських часів тенденція до розуміння функцій історичного краєзнавства тільки як виявлення, охорона памяток історії і культури та надання допомоги спеціалістам у їх вивченні. Дане дисертаційне дослідження, виконане в рамках цього напрямку, підготовлене у відповідності з Державною програмою "Реабілітовані історією", що започаткована постановами Президії Верховної Ради України (№2256 - XII від 6 квітня 1992 р.) та Кабінету Міністрів України (№530 від 11 вересня 1992 р.), а також звязане із науковими програмами і темами, що опрацьовуються Інститутом гуманітарних проблем та кафедрою українознавства і політології Національної гірничої академії України (історія інтелігенції, методологічні проблеми історичної науки, історія держави і права України, історія політичних репресій у вузах Дніпропетровщини та ін.)У першому з них - "Методологічні засади вивчення сучасного історичного краєзнавства" - обґрунтовується необхідність подолання хибного уявлення про те, що "мала історія" може існувати без власного методологічного фундаменту. Теоретичною основою досліджень в історичному краєзнавстві може бути ціла низка напрямків, течій, теорій у філософії, історії та історіософії. Більш наближеними до істини є синергетичні, стадіально-хвильові підходи, що розглядають історію як хвилеподібний процес з відкатами назад, істотними просторовними диференціаціями, які зумовлюють необхідність дослідження минулого та сучасного конкретних територій, регіонів. Ретроспективний метод досить часто застосовується як в історичному краєзнавстві, так і в історіографічних дослідженнях, бо дає змогу простежити рух громадської думки, факторів, що визначали національно-історичну память від сучасності до минулого. Він націлює істориків на дослідження серед багатьох факторів особливостей кліматичної зони, з якої походить той чи інший народ, куди він переселився, які зміни і перевороти пережив на своєму місці перебування.