З’ясування впливу мелатоніну на систему регуляції агрегатного стану крові. Інтенсивність тканинного фібринолізу і протеолізу при гіпо- та гіпертиреозі щитоподібної залози. Розробка обґрунтованих терапевтичних способів корекції порушень гемостазу.
Аннотация к работе
Міністерство охорони здоровя України Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наукНауковий керівник: доктор медичних наук Горбань Євген Миколайович, завідувач лабораторією радіобіології інституту геронтології АМН України. Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Файфура Василь Васильович, Тернопільська державна медична академія ім. Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Гоженко Анатолій Іванович, Одеський державний медичний університет, МОЗ України завідувач кафедри загальної та клінічної патологічної фізіології Захист дисертації відбудеться 20 травня 2004 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.58.601.01 у Тернопільській державній медичній академії ім. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім.Приймаючи до уваги той факт, що епіфіз - нейроендокринне утворення, яке сприяє трансформації сигналів зовнішнього середовища в гуморальні стимули і яке здатне регулювати функціювання гіпоталамо-гіпофізарно-тиреоїдного комплексу, значний інтерес становить дослідження впливу мелатоніну на щитоподібну залозу (Щербаков В.С., Ром-Бугославская Е.С., 1991). Ураховуючи, що фібринолітична система тісно повязана за принципом зворотного звязку зі зсідальною системою крові (Бойчук Т.М., 1997), а також зважаючи на наявність функціонального взаємозвязку в системі епіфіз-щитовидна залоза (Щербаков В.С., Ром-Бугославская Е.С., 1991), можна вважати доцільним і перспективним вивчення впливу мелатоніну на гемостаз та зміни тканинного і плазмового фібринолізу при гіпо-та гіпертиреоїдних станах. Дисертація є фрагментом фундаментальної пріорітетної роботи центральної науково-дослідної лабораторії Буковинської державної медичної академії (Чернівці) “Вивчити вікові особливості взаємозвязку центральних і периферійних механізмів регуляції імунологічної реактивності та гемокоагуляційного потенціалу в нормі і при ендо-та екзогенних інтоксикаціях” (номер державної реєстрації 0199U004598), в якій дисертант безпосередньо вивчала стан згортальної, протизгортальної і фібринолітичної активності систем крові при гіпо-та гіпертиреозах у епіфізектомованих і сліпих тварин, та після введення мелатоніну, а також інтенсивність тканинного фібринолізу і протеолізу. Зясувати вплив мелатоніну на систему регуляції агрегатного стану крові, інтенсивність тканинного фібринолізу і протеолізу при експериментальному гіпо-та гіпертиреозі для подальшої розробки патогенетично обгрунтованих хронотерапевтичних способів корекції порушень в системі регуляції агрегатного стану крові при гіпо-та гіперфункції щитоподібної залози. моделювання гіперфункції щитоподібної залози шляхом уведення L-тироксину; активність гуморальних факторів вивчали за інтенсивністю протеолітичної деградації низько-, високомолекулярних білків і колагену; для визначення змін фібринолізу досліджували інтенсивність сумарного, неферментативного та ферментативного плазмового і тканинного лізису азофібрину; для вивчення змін в системі регуляції агрегатного стану крові досліджували показники тромбоеластографії (час реакції “r”, тромбоеластографічна константа тромбіну “K”, максимальна амплітуда “Am”, еластичність кровяного згустку “E”, модуль пружності “Q”, константа специфічного згортання крові “t”, константа синерезису “S”, загальний час згортання крові “Т”, вільний індекс коагуляції “Ci”, кутова константа “a”).1) виникають гіпокоагуляційні зміни сруктурних характеристик кровяного згустку: зменшення Am в 2,5 разу (10,80±0,73; р<0,001), констант Q та Е в 3,1 разу (72,99±5,45; р<0,001 та 12,14±0,91; р<0,001) з одночасним зменшенням часу згортання крові Т в 3,7 разу (272,20±31,72; р<0,001). Мелатонін викликав підвищення показників плазмового фібринолізу СФА - в 2,3 разу (1,06±0,06; р<0,001), ФФА - в 2,3 разу, НФА - в 2,4 разу (0,50±0,04; р<0,001 та 0,56±0,04; р<0,001), а також сумарної фібринолітичної активності тканин серця на 34% (11,47±0,62; р<0,001) при підвищенні ФФА на 37% (5,42±0,40; р<0,005) та показників НФА на 31% (6,05±0,33; р<0,01). За умов уведення гіпотиреоїдним тваринам мелатоніну виникали наступні зміни: підвищення фібринолітичної активності плазми крові відносно контрольної групи (СФА - в 3,6 разу (1,63±0,13; р<0,001), ФФА - в 3,5 разу та НФА - в 3,7 разу (0,74±0,07; р<0,001 та 0,89±0,07; р<0,001), та відносно гіпотиреоїдних щурів СФА - в 2 рази (0,79±0,08; 1,63±0,13; р2<0,01) за рахунок підвищення НФА - в 1,8 разу та ФФА - в 2,4 разу (0,48±0,04; 0,89±,07; р1<0,001 та 0,31±0,04; 0,74±0,07; р1<0,05), зниження протеолітичної активності ЛНБ в 2,3 разу. За умов уведення гіпертиреоїдним тваринам мелатоніну виникали зниження показників тканинного фібринолізу і протеолізу у тканині серця (СФА на 29%, НФА - на 31%, ЛНБ - в 1,4 разу, ЛВБ - на 26%), печінки (СФА - в 1,6 разу, ЛВБ - в 2,2,5 разу, ЛК - на 31%), легень (СФА на 24%, ФФА на 31 %, ЛНБ - в 2,1 разу, ЛВБ - в 1,8 разу).