Визначення та обґрунтування поняття інноваційної культури крізь призму такої властивості, як саморегулювання. Інноваційна культура та саморегулювання як універсали, що потребують цілісного рольового розуміння в якості факторів розвитку суспільства.
Аннотация к работе
Роль саморегулювання у формуванні інноваційної культуриІнноваційній культурі притаманні елементи саморегулювання, оскільки сутнісними характеристиками останньої є високий ступінь креативності, який визначається субєктом виходячи із власного бачення та норм, що у подальшому і забезпечує відповідний результат - створення продукту відмінного від інших. З цим важко не погодитись, адже розглядаючи інноваційну культуру з позиції синергетики можна визначити її як складну систему, яка саморозвивається та адаптується, унікальна і водночас взаємодіє з іншими системами, має свою структуру та різноманітність описів. У науці зазначається, що: «Саморегулювання…визначається як добровільне здійснення заходів субєктами з метою організації та впорядкування суспільних відносин у певній сфері, визначення правил, стандартів та принципів для забезпечення інтересів суспільства та відповідної спільноти» [8, 29]. Інноваційна культура є системою цінностей що відповідають інноваційному розвиткові суспільства, держави, регіонів, галузей економіки, підприємств, установ, організацій, і відображають індивідуально-психологічні якості, інші найважливіші соціальні цінності людини, що сприяють формуванню та розвиткові інноваційної активної особистості [2, 258]. У науці слушно зазначається: «Розглядаючи інноваційну культуру як перспективний метод управління, її можна охарактеризувати як самодостатній і здатний до саморегуляції соціально - психологічний механізм, який впливає на стиль керівництва та інноваційну модель поведінки на кожному етапі інноваційного процесу….Мета формування культури інновацій полягає у реалізації ефективних інновацій в якісному вимірі, удосконалення механізму активізації необхідних потенціалів в інноваційному процесі» [3, 80].