Відродження ісламу та ісламських інститутів як компонент і прояв феномену загально-релігійного відродження на терені пострадянських країн. Складність і суперечливість релігійного процесу глибокого організаційного розколу мусульманської умми в Україні.
Аннотация к работе
Доповідь на темуВідродження ісламу та ісламських інститутів, як правило, описується як компонент і прояв феномену загально-релігійного відродження на терені пострадянських країн. Однак, на пострадянському просторі перетнулися два паттерни ісламського ренесансу: з одного боку, ренесансу «внутрішнього», що розгорнувся на хвилі лібералізації політичного ладу в цілому і державно-конфесійних відносин зокрема, актуалізації етноконфесійних ідентичностей; з іншого боку - ренесансу «зовнішнього», що його переживає світова мусульманська умма, стаючи повноправним субєктом глобального світу і усвідомлюючи свою нову геополітичну ідентичність. В будь-якому разі, не викликає сумніву, що збільшення чисельності мусульман в останні десятиліття відбулося стрибкоподібно, а динаміка розвитку ісламської інфраструктури (у т.ч. кількості релігійних організацій і обєднань, мечетей, мусульманських освітніх закладів, громадських рухів тощо) набула нелінійного, вибухового характеру: якщо у 1991 р. в Україні діяла 31 мусульманська громада, то у 2000 р. їх кількість зростає в 10 разів (346 громад), 2007 р. вже перевищує 1 тис., а вже у 2009 - понад 1,5 тис. Вже самий факт, що ісламські осередки виникають, діють і не прагнуть до реєстрації, викликає чимало запитань: чи це небажання чималого адміністративного клопоту? свідома установка лідерів новоутвореної місцевої спільноти? координоване рішення очільників кримських мусульман? політика органів місцевої влади? навязана іззовні стратегія певних релігійно-політичних кіл абощо? Значне число різномасштабних ісламських центрів та напружені відносини між ними свідчать про наявність серйозних протиріч у мусульман - протиріч, здатних генерувати відкриті протистояння і гострі внутрішні конфлікти: в середовищі мусульман України нині діють пять крупних релігійних центрів мусульман, між якими існують проблеми, непорозуміння, а то й відкриті конфлікти, а наявність значного числа автономних громад (частка яких у мусульманській мережі Криму вже сягла 14%) свідчить про те, що структуризація ісламського ареалу ще далека від завершення. повне протиріч, внутрішніх конфліктів і проблем мусульманське середовище швидко політизується й радикалізується.