Аналіз ґенези української психологічної школи. Дослідження основних надбань школи, що стали вагомими при вирішенні важливих для казкознавства проблем. Вивчення казки як народної духовності, етнічної самосвідомості та психологічного дозрівання нації.
Аннотация к работе
Роль психологічної школи в українських казкознавчих студіяхДосліджено вплив надбань психологічної школи на формування едиційної практики українського казкознавства. Колесси простежено динаміку вивчення певних теоретичних питань української народної казки на зрізі мова/культура/народ, враховуючи надбання психологічної школи у європейському контексті. Акцентовано на сучасному стані досліджень з етнопсихології в Україні та вказано їх напрями, зокрема проблематику вивчення казки психологічними методами. Прослідковано ґенезу української психологічної школи упродовж двох століть з метою ствердження актуальності етнопсихологічних підходів для українського казкознавства. Колессы показана динамика изучения некоторых теоретических вопросов украинской народной сказки в ракурсе язык/культура/ народ, учитывая параллельные исследования психологической школы в европейском контексте.Вивчаючи відображення спільних психічних законів і закономірностей духовного життя людства на основі мови, магії, ритуалів, обрядів, звичаїв, фольклорної творчості, представники психологічної школи зясовували еволюцію світогляду людей і народів, психологію творчості, шляхи самореалізації особистості через мовну, комунікативну та колективно-творчу діяльність як спосіб входження до ширшої спільноти - народу і людства [8, с. Потебня, який у своїх працях обстоював думку про вияв духу народу через його психологію, етнічний характер, зумовлений розвитком нації. Потебня розглянув мову як творчий процес, обумовлений складними етнопсихічними звязками, коли кожен індивід усвідомлює себе як частину від цілого, а це ціле - народ - своєю мовою передає свій психічний стан по-різному у різні історичні часи. Потебня глибоко усвідомлював: про занепад поезії можна говорити лише в тому сенсі, що народ, поки живий, безперервно переробляє мову, поезію, застосовуючи їх до мінливих потреб життя, а тому поезія живе «скрізь щогодинно і щохвилинно, де говорять і думають» [17, с. Цілою книгою розглянув культурно-міфологічну строкатість образу Баби-Яги, зокрема, її відповідники у казках «Метелиця», «Морозко», «Казка про відьму» (відома ще як «Івась і відьма», «Телесик») із використанням міфічного образу німецької Гольди (Берти).