Підвищення ефективності лікування дітей, хворих на гломерулонефрит, показники клітинної, гуморальної ланки імунітету та фагоцитозу, система гемостазу білковим, ліпідним та азотним обміном. Характеристика нефротичного синдрому гострого гломерулонефриту.
Аннотация к работе
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Роль прозапальних цитокінів у маніфестації та прогресуванні гломерулонефриту у дітей Роботу виконано в Харківському державному медичному університеті Науковий керівник: доктор медичних наук, професор ОДИНЕЦЬ ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ, Харківський державний медичний університетВисокий рівень інвалідизації, великі економічні витрати визначають необхідність подальшого дослідження факторів ураження нирок при ГН, а також удосконалення лікування цього захворювання (А.В. Все більше експериментальних даних свідчать на користь провідної ролі цитокінів у розвитку імунного запалення в нирках (T. Як розчинні міжклітинні медіатори імунної системи, цитокіни забезпечують координацію між її клітинами. За здатністю впливати на запалення можна виділити групу прозапальних цитокінів, до яких належать інтерлейкін-1в (ІЛ-1в), інтерлейкін-2, фактор некрозу пухлин-б (ФНП-б) та ін. і протизапальних: інтерлейкін-4 (ІЛ-4), інтерлейкін-10, інтерлейкін-12 та ін. Серед прозапальних цитокінів ІЛ-1в та ФНП-б одержали назву “класичні прозапальні”, або так звані “цитокіни першої хвилі”.Серед дітей, хворих на ГГН нефротичний синдром з гематурією та артеріальною гіпертензією (НГГ) був у 8 хворих (середній вік 9,9±1,6 років), нефротичний синдром (НС) - у 10 (середній вік 3,7±0,6 років), нефритичний синдром (НИС) - у 28 (середній вік 3,7±0,6 років), ізольований сечовий синдром (ІСС) - у 26 хворих (середній вік 9,8±0,6 років). У 8 дітей (11,1 %) розвиток захворювання можна було повязати з імовірною стрептококовою інфекцією (ангіна, загострення хронічного тонзиліту), у 5 дітей (6,9 %) безпосередньою причиною захворювання виявились алергічні реакції, у 2 дітей (2,8 %) захворювання розвинулося після ревакцинації АКДС. У дітей, хворих на НГГ та НС ГГН рівні ІЛ-1b та ФНП-а в плазмі крові або залишалися підвищеними, або зберігалась тенденція до їх підвищення і в динаміці, що свідчить про продовження запального процесу, незважаючи на нормалізацію клініко-лабораторних показників у дітей з даними синдромами ГГН. Для дітей, хворих на НГГ та НС ГГН характерними були низькі рівні ІЛ-4 у періоді початкових проявів, тоді як у дітей, хворих на ІСС та НИС ГГН рівень ІЛ-4 у даний період Виявлено прямі кореляційні звязки вмісту у плазмі крові ІЛ-1b і концентрацією білків гострої фази запалення: глікопротеїдів - у дітей, хворих на НГГ(r=0,88; pr<0,01), НС(r=0,72; pr<0,01), НИС(r=0,78; pr<0,05) та ІСС (r=0,66; pr<0,05) ГГН, серомукоїдів - у хворих на НГГ (r=0,62; pr<0,01) та ІСС ГГН (r=0,52; pr<0,05), а також рівнями в крові ФНП-а і глікопротеїдів у хворих на НГГ (r=0,79; pr<0,01) та НИС ГГН (r=0,61; pr<0,05) і рівнями ФНП-а та серомукоїдів - у дітей, хворих на НГГ (r=0,79; pr<0,01) та НИС ГГН (r=0,52; pr<0,05) і ІСС ГГН (r=0,79; pr<0,05), що є свідченням наявності звязку між виразністю запального процесу та рівнем цих прозапальних цитокінів.Вірогідне підвищення рівнів ІЛ-1b виявлено також у дітей, хворих на нефритичний синдром гострого ГН (108,9±41,4 нг/л; pu<0,01), ізольований сечовий синдром (98,5±23,9) нг/л; pu<0,001) та гематуричну форму хронічного ГН в періоді загострення (89,3±21,6 нг/л; pu<0,05). Вірогідне підвищення рівнів ФНП-а відмічається у дітей, хворих на нефротичний синдром, гематурію та гіпертензію (56,8±13,1 нг/л, pu<0,01) та нефритичний синдром гострого ГН (47,5±13,7 нг/л; pu<0,05). Концентрація в плазмі протизапального цитокіна ІЛ-4 реєструється вірогідно нижче норми в дебюті нефротичного синдрому, гематурії та гіпертензії (46,0±22,4 нг/л; pu<0,05) та нефротичного синдрому (42,1±11,8 нг/л; pu<0,05) гострого ГН, що вказує на наявність дисбалансу цитокінової ланки при важкому запальному процесі в нирках, що не забезпечує швидкого переривання запального процесу та сприяє більш важкому перебігу захворювання у цих дітей. У періоді зворотного розвитку гострого ГН рівні ІЛ-1b знижуються, але не досягають нормативних значень у дітей, хворих на нефротичний синдром, гематурію та гіпертензію, нефротичний та нефритичний синдром гострого ГН. Характер кореляцій рівнів ІЛ-1b, ФНП-а та ІЛ-4 в плазмі крові з показниками гострої фази запалення, коагуляційної системи, білкового, ліпідного обмінів, фагоцитозу, клітинної, гуморальної ланок імунітету, ступень протеїнурії свідчить про причетність цих цитокінів до механізмів розвитку та прогресування ГН у дітей.