Дослідження системи опіки дітей на Буковині. Характеристика основних типів опікунсько-виховних установ. Особливості функціонування шкіл, притулків та сиротинців. Опис традиційних та оригінальних форм опіки. Підтримка громадянами краю закладів опіки.
Аннотация к работе
РОЛЬ ПРИВАТНОЇ ІНІЦІАТИВИ У РОЗВИТКУ СИСТЕМИ СУСПІЛЬНОЇ ОПІКИ ДІТЕЙ НА БУКОВИНІ (КІН.Досліджено значення приватної ініціативи громадян у розвитку системи опіки дітей на Буковині у к. Встановлено, що на Буковині, яка у ці роки була частиною спочатку Австро-Угорської імперії, а згодом - королівської Румунії, склалася цілісна система опіки дітей, яка включала діяльність державного (школи, притулки, сиротинці) та громадсько-приватного (захоронки, бурси, гуртожитки, притулки) секторів. Зазначено, що громадяни краю здійснювали матеріальну та фінансову підтримку закладів опіки. Описано традиційні (усиновлення, взяття під опіку) і оригінальні (заснування фондів підтримки громадянами, індивідуальний патронат) форми опіки, що зафіксовані на Буковині. Установлено, что на Буковине, которая в эти годы была сначала частью Австро-Венгрии, а потом - королевской Румынии, оформилась целостная система опеки детей, которая включала деятельность государственного (школы, приюты, сиротинцы) и общественно-частного (захоронки (детские сады), бурсы, общежития, приюты) секторов.Історія свідчить про те, що «інвестування» у дітей є найважливішим напрямом державної соціальної й освітньої політики, а їх захист - пріоритетним завданням влади й громади. Разом із тим, дослідники, аналізуючи питання суспільної опіки дітей, становлення сучасної системи освітньо-виховної підтримки дітей, розглядали розвиток цих процесів на Буковині фрагментарно. Аналіз праць вітчизняних дослідників, законодавства та практики опікунської діяльності свідчить, що опіка - багатоаспектне соціально-правове явище, яке розглядається принаймні з 4-х точок зору: юридичних наук (майнове, сімейне право) як реалізація, спосіб захисту і дотримання прав особи (майнових, індивідуальних тощо); суспільних наук (філософія, етика) як забезпечення соціальної справедливості, виконання морального обовязку держави та громадян стосовно забезпечення природних прав людини на нормальне життя і особистісний розвиток; соціальних наук (соціологія, соціальна робота) як система державної й громадської (недержавної) підтримки та допомоги окремим групам громадян, у т. ч. дітям; педагогічних наук (педагогіки, історії педагогіки, соціальної педагогіки, опікунської педагогіки) як забезпечення педагогічних умов, надання можливості дітям, підліткам, молоді, що потребують опіки, отримати освітньо-виховну й соціально-педагогічну підтримку. ХІХ - першій третині ХХ ст. розвивалась у соціально-економічних та культурно-освітніх умовах, що відображали обєктивні процеси капіталізації суспільства, господарства і повязані з ними політичні (війна, окупація), соціальні (складні умови життя більшості громадян, неможливість батьками виконувати свої виховні функції повною мірою), освітні (збільшення потреби в освічених громадянах, розвиток шкільництва, діяльність учителів, громадськості), культурно-просвітницькі (функціонування національно-культурних, просвітницьких, товариств) явища, а також конкретно-історичні риси буковинського суспільства (поліетнічність, полікультурність та поліконфесійність краю, відносно сталий та однорідний соціальний склад населення). У досліджуваний період в краї склалась система суспільної опіки дітей, представлена різними типами опікунсько-виховних закладів, які диференціювались: за віровизнанням дітей; за статтю; відповідно до того, хто був їх фундатором (держава, приватні особи, церква, національно-культурні товариства); за категоріями дітей, які знаходились у них (сироти, безпритульні, бездоглядні діти; діти з функціональними обмеженнями; новонароджені, покинуті матерями; незаконно народжені, підкинуті (знайдених); діти війни, діти біженців, діти загиблих вояків).