Дослідження вітчизняних та закордонних наукових підходів щодо оцінки процедури вирішення колективних трудових спорів. Характеристика специфічних особливостей функціонування інституту посередництва у сфері вирішення конфліктів, пов`язаних з працею.
Аннотация к работе
Масові порушення трудового законодавства, зниження соціальних гарантій, невідповідність чинного законодавства сучасним суспільним відносинам призводять до загострення взаємовідносин між працівниками, роботодавцями та державою в цій сфері спричиняє виникнення колективних трудових спорів. За таких умовах великого значення набуває питання правового регулювання посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів), яке до цього часу залишалося поза увагою вітчизняних науковців. Колективно-трудові спори в СРСР зявилися лише наприкінці 1980-х р., таким чином вітчизняний досвід щодо вирішення колективних трудових спорів є досить незначним порівняно з іншими країнами. Сформульована мета дисертаційного дослідження обумовлює необхідність вирішення наступних завдань: - розглянути та узагальнити процедуру вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) та ролі примирення у вирішенні цих спорів; Основною метою трьох перших органів є допомога у вирішенні конкретного колективного трудового спору (конфлікту), а мета Національної служби посередництва і примирення має багатоаспектний склад, а саме: аналіз усіх обставин, повязаних з виникненням, розвитком та вирішенням колективних трудових спорів; підготовка фахівців, здатних вирішувати спори на високому професійному рівні; посередництво у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів).В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення правовідносин в сфері праці та ролі посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів). Порядок регулювання суспільних відносин, що виникають у звязку з реалізацією робітниками права на колективні трудові спори, зокрема, страйк. Ці відносини виникають й розвиваються у звязку з розвитком соціального партнерства, системи угод між роботодавцями та робітниками, зміни умов праці в договірному порядку. Відносини щодо безпосереднього врегулювання колективних трудових спорів відносяться до процедурних правовідносин, адже основою для встановлення нових умов праці слугують погодження сторін. З міжнародних документів, що регулюють вирішення колективних трудових спорів, на території України діють лише Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права та Рекомендації МОП, нормативні положення яких знайшли відображення в Законах України «Про колективні договори і угоди» та «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)».