Роль Організації Об’єднаних Націй в забезпеченні міжнародної безпеки після "холодної війни" - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукЗаступник Генерального Секретаря з операцій по підтриманню миру Бернард Майн розповів, що з часу створення Ради Безпеки 29 травня 1948 р. групи військових спостерігачів в Палестині під назвою «Операція Організації Обєднаних Націй по нагляду за виконанням умов примирення» широкого розповсюдження набули операції по підтриманню миру. Після декількох років сумнівів у спроможності ООН здійснити операції по підтриманню миру в березні 1998 р. після трирічної перерви була проведена нова операція по підтриманню миру в Центральноафриканській Республіці. Але, починаючи з 1948 р., коли Радою Безпеки ООН була створена Операція ООН для нагляду за виконанням умов примирення в Палестині, Організація Обєднаних Націй почала широко використовувати операції по підтриманню миру. 31 січня 1992 р. на першому в історії Організації засіданні Ради Безпеки ООН на вищому рівні за участю голів держав і урядів було визнано, що в сучасних умовах після закінчення «холодної війни» значно зменшилася загроза ядерної конфронтації між Заходом та Сходом і склалися реальні передумови для здійснення закладених в Статуті ООН можливостей забезпечити шляхом співробітництва держав-членів Організації попередження та врегулювання різного роду конфліктів. Тому аналіз діяльності ООН по забезпеченню міжнародного миру та безпеки має велике значення не тільки для розробки наукових рекомендацій по підвищенню ефективності ООН, але і для теоретичного обгрунтування української зовнішньої політики, пріоритетним напрямком якої є активна участь у миротворчій роботі ООН, спрямована на попередження та врегулювання міжнародних конфліктів, забезпечення міжнародного миру та безпеки.В сучасних умовах, коли незалежна Україна веде активну діяльність по всім напрямкам міждержавних відносин, а на міжнародній арені діють не тільки такі фактори як накопичення ядерної зброї та створення нових технологій зброї масового ураження, але і відбулися зміни співвідношення сил в світі внаслідок розпаду Радянського Союзу, виникнення низки держав його правонаступників, зникнення соціалістичної системи і закінчення «холодної війни», зявилися внутрішні національні та етнічні конфлікти, які загрожують міжнародному миру та безпеці, науковий аналіз тенденцій міжнародно-правового регулювання миротворчої діяльності ООН набуває великого практичного значення для теоретичного обгрунтування української зовнішньої політики. На засіданні Ради Безпеки ООН на вищому рівні 31 січня 1992 р. було відзначено дійсність системи колективної безпеки, передбаченої в Статуті ООН для протидії загрозам миру та припиненню актів агресії та підкреслено, що Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки. В дисертації досліджені точки зору фахівців щодо діяльності системи колективної безпеки в межах ООН під час «холодної війни» і на основі аналізу наслідків дій ООН по підтриманню міжнародного миру та безпеки доведено, що «холодна війна» негативно вплинула на роботу системи колективної безпеки, але не зупинила її повністю. Вивчення досвіду проведення операцій ООН по підтриманню миру показує, що неможливо погодитися з точкою зору колишнього Генерального Секретаря ООН і юристів, які його точку зору підтримують, про те, що в ООН відбувся незафіксований письмово перехід від концепції колективної безпеки, закладеної у розділі VII Статуту ООН до більш реалістичної ідеї підтримання миру (peacekeeping) і тому сили по підтриманню миру відрізняються від застосування збройних сил відповідно до розділу VII. Координація всієї діяльності ООН по застосуванню примусових дій з використанням сили повинна здійснюватися на основі чіткого розподілу повноважень органів ООН: збереження ролі Ради Безпеки ООН, як головного органу, відповідального за такі дії, участі Генеральної Асамблеї ООН, як органу, який має право обговорювати будь-які питання діяльності ООН і забезпечувати прийняття рекомендацій про керівні принципи таких операцій, Генерального Секретаря ООН, який здійснює оперативне втілення в життя рішень Ради Безпеки та резолюцій Генеральної Асамблеї.