Виявлено підвищення рівня фрагментації ДНК у тканині нирки, що гіпертрофується. Це вказує на активацію апоптозу в умовах посиленої проліферації. При цьому відбувалося підвищення вмісту сфінгозина і метаболітів оксиду азоту в тканині нирки й іонів кальцію.
Аннотация к работе
АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИРобота виконана в Луганському державному медичному університеті Науковий керівник-доктор медичних наук, професор Комарєвцева Ірина Олександрівна, Луганський державний медичний університет, завідувачка кафедри біохімії. Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Кульчицький Олег Костянтинович, Інститут геронтології АМН України, завідувач лабораторії регуляції метаболізму; Захист відбудеться 15.05.2003 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.551.01 в Інституті геронтології АМН України: 04114, вул. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геронтології АМН України (вул.Але які механізми регуляції апоптозу задіяні в нирці, залишається предметом подальшого дослідження. Таким чином, вивчення нами механізмів регуляції апоптозу при гіпертрофії єдиної нирки після однобічної нефректомії і вплив на них опіоідів вносить вклад у поглиблення розуміння згаданих вище актуальних проблем сучасної біохімії. Метою даної роботи було встановити зміни вмісту у нирковій тканині метаболітів низки сигнальних шляхів, які регулюють активність апоптозу - NO-синтазного, сфінгомієлінового, гліцероліпідного, та зміни клітинного обєму за умов гіпертрофії однієї нирки, та встановити вплив опіоідів на ці показники. Для досягнення поставленої мети були вирішені наступні задачі: Визначити рівень фрагментації ДНК у тканині нирок, як показник частоти апоптозу у інтактних щурів і за гіпертрофії однієї нирки після однобічної нефректомії на 3, 7, 14 добу після операції, та виявити мікроскопічні ознаки апоптотичних змін клітин ниркової тканини у ті ж терміни. Визначені показники рівня фрагментації ДНК, вмісту вільного сфінгозину, стабільних метаболітів оксиду азоту, показники ЯМР-релаксометрії протонів тканинної води нирок, показники біосинтезу простаноідів з ендогенних попередників у нирковій тканині в звязку зі станом водно-електролітного балансу у інтактних щурів можуть бути використані в якості нормативних показників для подальших досліджень при різних експериментальних моделях патології нирки у щурів.Тварини були розділені на дві експериментальні серії з підгрупами різних термінів дослідження після операції (3, 7 і 14 доби), контрольну групу інтактних тварин і групу контролю з уведенням даларгіну. В другій серії експерименту статевозрілим тваринам вводили даларгін (синтетичний лей-енкефалін) внутрішньочеревно в дозі 100 мкг/кг маси тіла в добу протягом післяопераційного періоду, а в групі без нефректомії даларгін уводився протягом 7 діб. Для оцінки водного балансу ниркової тканини, а також зміни обєму клітин проводилася ЯМР-релаксометрія ниркової тканини in vitro. Звідси можно припустити що, підвищення вмісту сфінгозину на 3-ю добу після ОНЕ скоріше спрямовано на стимуляцію мітотичної активності, а його значне підвищення на 7-у добу активізує апоптоз у тканині нирки. Підсумовуючи отримані дані, що характеризують фільтраційно-реабсорбційну здатність нирки, що залишилася після однобічної нефректомії, слід зазначити, що у молодих і дорослих тварин мають місце різні типи реакції на нефректомію: зменшення реабсорбції при незміненій чи зниженій клубочковій фільтрації в дорослих щурів і двухетапна реакція в молодих - зниження канальцевої реабсорбції при незмінному рівні клубочковой фільтрації на ранніх термінах після операції (3-я доба) зі значним підвищенням цих функцій у міру збільшення післяопераційного періоду (до 14-ї доби).Гіпертрофія однієї нирки щурів після однобічної нефректомії супроводжується активацією апоптозу в тканині нирки, що виражається в збільшенні ДНК-фрагментації в нирковій тканині однієї нирки у експериментальних тварин. Вміст вільного сфінгозину в тканині однієї нирки підвищується відповідно з ростом ДНК-фрагментації, досягаючи максимальної концентрації на 7-у добу, що відбиває індуктивну роль сфінгозина в стимуляції апоптозу за умов гіпертрофії. Рівень оксиду азоту в тканині однієї нирки значно підвищувався, більш ніж у два рази на 3-у і 7-у добу. Наявність позитивного кореляційного звязку між зміною рівня біосинтезу ПГF2? і рівнем фрагментації ДНК підтверджує участь цього простаноіда в активації апоптозу в тканині нирки в процесі гіпертрофії. А в умовах гіпертрофії однієї нирки даларгін пригнічував активність апоптозу на всі терміни після операції, наближаючи до контрольних значень.