Історико-педагогічного дослідження проблеми соціального виховання учнів шкіл-інтернатів в Україні в 50-х роках ХХ століття. Правові засади становлення й функціонування. Визначення ролі й значення шкіл-інтернатів як навчально-виховних закладів нового типу.
Аннотация к работе
Роль інтернатних закладів освіти в Україні в системі соціального виховання дітей (50-ті роки ХХ століття)У статті представлено результати історико-педагогічного дослідження проблеми соціального виховання учнів шкіл-інтернатів в Україні в 50-х роках ХХ століття. Висвітлено правові засади становлення й функціонування, а також роль і значення шкіл-інтернатів як навчально-виховних закладів нового типу. The article presents the results of historical and pedagogical research of the problem of pupils" education of residential schools in Ukraine in the 50-ies of XX century. The features and condition of educational work in institutions, methodological requirements for teachers and educators" qualification and professionalism are discovered. The article also identifies the main objectives of pupils" education, the direction and the means of security in residential schools during their formation.Гостро постає проблема реформування усталеної в Україні системи освітніх інтернатних закладів і, відповідно, системи забезпечення соціальних потреб дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. У звязку з цим особливого інтересу й актуальності набувають дослідження ролі інтернатних закладів освіти в соціальному вихованні дітей, з акцентуванням на діалектичному взаємозвязку означеного процесу з конкретними, характерними для України умовами соціально-політичного та соціально-економічного розвитку. Згідно з Положенням про дитячі будинки й загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України, а також Міністерством України у справах сімї, дітей та молоді від 21.09.2004 № 747/460), "Дитячі будинки та загальноосвітні школи-інтернати всіх типів і форм власності для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (інтернатні заклади), - це навчально-виховні або виховні заклади, що забезпечують дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, умови для проживання, різнобічного розвитку, виховання, здобуття певного рівня освіти, професійної орієнтації та підготовки, готують дітей до самостійного життя" [13]. Сьогодні в Україні існує розгалужена система інтернатних закладів освіти - загальноосвітня школа-інтернат, дитячий будинок, спеціалізована (з поглибленим вивченням окремих предметів), спеціальна (для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та дітей, які потребують тривалого лікування) і санаторна загальноосвітня школа-інтернат. Проте інтернатні заклади системи освіти беруть свій початок лише з 1956 року, коли для "посилення суспільного характеру виховання й передачі державі частини функцій сімї щодо комуністичного виховання молоді" ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР ухвалили Постанову № 738 від 29 червня 1956 року "Про організацію шкіл-інтернатів в Українській РСР", призначення яких убачалося у "розвязанні на більш високому рівні завдання підготовки всебічно розвинутих, освічених будівників комунізму" [7].