Зміст інституту омбудсмена і його місце в пенітенціарії. Аналіз обов’язків осіб, позбавлених волі з використанням діючого законодавства та Конституції України. Значення Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у сфері захисту повноважень засуджених.
Аннотация к работе
ПРАКТИЧНАРОБОТА на тему: «Роль інституту омбудсмена в захисті прав засуджених в Україні та зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аспект»Актуальність теми полягає в тому, що сфера виконання покарань давно перейшла на новий рівень розвитку, у своїй діяльності працівники ДПТС спираються на фактори що впливають на виправлення засуджених, а інститут омбудсмена може бути поштовхом до плідних змін. Мета роботи - виявлення мети роботи та завдань Уповноваженого Верховної Ради з прав людини (Омбудсмена) у сфері захисту прав засуджених враховуючи зарубіжний досвід. Для досягнення поставленої мети потрібно виконати такі завдання: 1) Зробити загальну характеристику інституту омбудсмена в Україні та зарубіжних країнах; Україна, застосовуючи міжнародно-правові стандарти, активно і послідовно розбудовує національну систему захисту прав і свобод людини. І хоча минуло майже 200 років від дня створення у Швеції інституту Омбудсмена, головне завдання народного правозахисника залишилося незмінним - здійснювати контроль за дотриманням державними органами прав та свобод людини і громадянина, ефективно захищати ці права у разі їх порушення.Здійснюючи свої контрольно-наглядові та правозахисні повноваження, омбудсмен виконує роль балансу між громадянами, суспільством і державою. Причому, як свідчить світовий досвід, даний інститут запроваджується трьома шляхами: або на основі конституційних положень, що пізніше розвиваються в законодавстві (Швеція, Данія, ФРН, Іспанія, Угорщина, Намібія, Україна та цілий ряд інших країн), або внаслідок прийняття спеціального закону і більш пізнього закріплення зазначеного інституту на конституційному рівні (Португалія, Польща та деякі інші держави), або шляхом урегулювання статусу омбудсмена спеціальним законом без фіксації в конституції (Франція, Великобританія, Австралія, ряд штатів США та інші країни). У більшості країн омбудсмен призначається на посаду парламентом, проте є чимало держав, де участь у призначенні омбудсмена бере не тільки парламент, а й інші органи державної влади (глава держави, уряд і т. ін.), які мають право чи то рекомендувати свої кандидатури на цю посаду, чи то самостійно призначати омбудсмена. Стосовно українського омбудсмена можна уточнити, що для нього характерні такі риси: по-перше, це орган державної влади у формі посадової особи; по-друге, він незалежний; по-третє, одноособовий; по-четверте, він призначається Верховною Радою України; по-пяте, український омбудсмен - політично нейтральний орган; по-шосте, він на постійній основі здійснює контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції; по-сьоме, Уповноважений провадить свою правозахисну діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які він отримує за власною ініціативою та зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників або народних депутатів України; по-восьме, він діє неформально на власний розсуд; по-девяте, Уповноважений керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; по-десяте, сила його рішень не має обовязкового характеру [10, с. Складні, багатогранні звязки, які виникають між омбудсменом і громадянами, омбудсменом та державою і різноманітними громадськими обєднаннями фіксуються в юридичній формі, що являє собою конституційно-правовий статус омбудсмена, який складається з основних та неосновних елементів.До останнього часу інститут омбудсмена, як і сам термін «омбудсмен», в Україні були відомі лише порівняно вузькому колу фахівців-правників. З посиленням процесів демократизації у країнах Східної Європи на початку 90-х років зростає інтерес до нових демократичних механізмів захисту прав людини, зокрема інституту омбудсмена, його витоків та історії. Однією з головних функцій омбудсмена у світі є контроль за діяльністю виконавчих та інших органів державної влади шляхом розгляду скарг громадян на дії тих чи інших органів або посадових осіб, що призвели до порушення прав та свобод людини і громадянина. В цьому сенсі важливим невідємним правом омбудсмена є право проводити розслідування, у тому числі й за власною ініціативою, і на їх підставі вносити рекомендації щодо шляхів відновлення порушених прав у конкретному випадку, вносити пропозиції стосовно змін до законодавства або перегляду неправомірної адміністративної практики органів державної влади. Спочатку її функції були обмежені лише контролем за збройними силами країни, і лише у 1962 р. було створено відповідний орган для контролю за цивільною адміністрацією. омбудсмен конституція захист засудженийМеханізмом гарантій прав людини і громадянина можна вважати систему правових засобів, визначених конституцією - це державні правоохоронні органи, судова система, громадські організації із захисту прав людини та громадянина тощо [10, с.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ОМБУДСМЕНА І ЙОГО МІСЦЕ В ПЕНІТЕНЦІАРІЇ
2. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНСТИТУТУ ОМБУДСМЕНА В РІЗНИХ КРАЇНАХ СВІТУ
3. ІНСТИТУТ ОМБУДСМЕНА В УКРАЇНІ ТА ЗАХИСТ ПРАВ ЗАСУДЖЕНИХ