Формування конкурентних переваг на основі інноваційної моделі розвитку світової економіки. Механізм регулювання інноваційного процесу. Оцінка рівня спроможності вітчизняної економіки до інновацій. Розгляд проблеми та диспропорції національної системи.
Аннотация к работе
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНауковий керівник: доктор економічних наук, професор Каленюк Ірина Сергіївна, Київський національний економічний університет, професор кафедри міжнародної економіки Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Панченко Євген Григорович, Київський національний економічний університет, професор кафедри міжнародного менеджменту кандидат економічних наук Гальперіна Любов Павлівна, Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, старший науковий співробітник відділу зовнішньоекономічних досліджень Захист відбудеться “17” червня 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 у Київському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою 03680, м.Характерною ознакою розвитку світового господарства в останні десятиріччя стала глобалізація, що має прояв у зростаючій економічній взаємозалежності країн усього світу в результаті збільшення обсягів та динамізації транскордонних переміщень товарів, послуг, капіталу, трудових ресурсів, а також завдяки прискоренню дифузії технологій. Процес глобальної економічної інтеграції в умовах становлення постіндустріальної парадигми розвитку світового господарства сприяє посиленню конкурентної боротьби, виникненню її нових форм та методів, що обумовлює модифікацію системи чинників формування конкурентних переваг. У розвинених країнах сформувалась інноваційна модель економічного розвитку, яка базується на інтенсивному продукуванні та використанні нових знань, за рахунок втілення яких в освіті, технологіях, організації виробництва, товарах на сьогодні досягається від 70% до 85% приросту їх ВВП. Позитивний вплив інновацій на рівень конкурентоспроможності економіки країни проявляється у зростанні продуктивності праці та доданої вартості, структурному оновленні економіки, зростанні питомої ваги високотехнологічних, наукоємних галузей в структурі виробництва та експорту, підвищенні якості продукції, і, як наслідок, розширенні ринків збуту. Саме він на сьогодні концентрує економічну та політичну могутність, вираженням якої є експансія діяльності транснаціональних компаній та зосередження технологічного потенціалу, водночас за іншими країнами зберігається маргінальна спеціалізація на ресурсомістких галузях.У розділі 1 “Методологія дослідження конкурентних переваг національних економік в умовах глобалізації” розкриваються сучасні тенденції розвитку механізму міжнародної конкуренції, сутність категорії “конкурентоспроможність національної економіки”, а також роль національних інноваційних систем у формуванні та ефективному використанні конкурентних переваг країн світу. Досліджені у роботі тенденційні зміни механізму міжнародної конкуренції в умовах формування глобальної економічної системи на постіндустріальних засадах (актуалізація інтелектуально-інноваційних чинників досягнення конкурентних переваг країн, розвиток кооперативних форм взаємодії ринкових субєктів, створення і координація діяльності інтернаціональних виробничих комплексів, інтенсифікація міжгалузевої конкуренції, скорочення циклів розробки і виробництва продукції, а також суттєве розширення її асортименту) вимагають врахування їх при розробці стратегії забезпечення високого конкурентного статусу будь-якої країни. Проведений теоретичний аналіз дав автору змогу розкрити сутність категорії конкурентоспроможності національної економіки з позицій системного підходу, в якому інтегруються: фактори (інституційний, інноваційний, соціальний), рівні прояву (товару, підприємства, галузі та економіки в цілому), ринковий, виробничий та соціальний аспекти, реальний і номінальний типи конкурентоспроможності. Автором поглиблено трактування категорії національної інноваційної системи як комплексу організацій (науково-дослідні інститути, вищі навчальні заклади, приватні фірми, фінансові установи, інституції технологічного трансферу) та механізмів (науково-технічне партнерство освіти, науки і бізнесу, конкуренція на інноваційній основі, державне регулювання інноваційної діяльності), які формують умови генерування, накопичення, поширення та промислового використання науково-технічних знань в країні.