Роль нейрогуморальної активації, ендотеліальної дисфункції та порушень сигнальної трансдукції в прогресуванні гіпертонічної хвороби і можливості їх медикаментозної корекції - Автореферат

Міністерство охорони здоровя України Роль нейрогуморальної активації, ендотеліальної дисфункції та порушень сигнальної трансдукції в прогресуванні гіпертонічної хвороби і можливості їх медикаментозної корекціїНАУКОВІ КОНСУЛЬТАНТИ: академік РАМН, НАН та АМН України,доктор медичних наук, професор Малая Любов Трохимівна; академік АН Вищої школи України, Заслужений діяч науки і техніки України,доктор медичних наук, професор Кравчун Павло Григорович, Харківський державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної терапії. ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор Ніколенко Євген Якович, Державне підприємство „Харківський науково-дослідний інститут гігієни праці та професійних захворювань”, директор; доктор медичних наук, професор Корж Олексій Миколайович, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри загальної практики та сімейної медицини. Захист дисертації відбудеться „17” лютого 2006 року об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 при Харківському державному медичному університеті (м.Гіпертонічна хвороба асоціюється зі складними структурними змінами серцево-судинної системи, що виражається в розвитку гіпертрофії лівого шлуночка, ремоделюванні серця і резістивних артерій, тому визначення співвідношень АПФ-залежного і хімазо-залежного утворення ангіотензину II, одного з головних потенціаторов гіпертрофічного процесу, у хворих на ГХ актуально (Коваленко В.М., Свіщенко Є.П., Лутай М.І., 2005). У багатоцентрових клінічних дослідженнях, таких як Anglo-Scandinavian Cardiac Outcomes Trial (ASCOT, 2005), The Antihypertensive and Lipid-Lowering Treatment to Prevent Heart Attack Trial (ALLHAT, 2004), Losartan Intervention for Endpoint Reduction in Hypertension study (LIFE, 2002) й ін. показано не тільки зниження ризику серцево-судинних ускладнень при тривалому лікуванні АГ антигіпертензивними препаратами, а й варіабельність їх гіпотензивного ефекту. Тема дисертації є фрагментом планових науково-дослідних робіт, виконаних на кафедрі госпітальної терапії ХДМУ за замовленням Держкомітету по науці і техніці та МОЗ України на базі Інституту терапії АМН України впродовж 1994-2003 рр.: “Нові напрями в лікуванні резистентної артеріальної гіпертонії” (Терміни виконання: 1994-1996 рр., № держреєстрації 01.03.00/004-96), “Нове в лікуванні гіпертонічної хвороби на основі корекції мембрано-молекулярних порушень, клітинної рецепції і ендотеліальної дисфункції судин” (Терміни виконання: 2000-2002 рр., № держреєстрації 0199U001765), “Значення тканинних (АПФ-незалежних) гуморальних чинників у розвитку гіпертонічної хвороби і в реалізації клітинних ефектів препаратів, що впливають на ренін-ангіотензинову систему” (Терміни виконання: 2002-2004 рр., № держреєстрації 0101U001899). Зясувати патогенетичну значущість показників гуморальної активації і мембранних чинників в порушенні структурно-функціонального стану лівого шлуночка серця у хворих на гіпертонічну хворобу. Оцінити гуморальний ефект різних режимів терапії хворих на артеріальну гіпертензію з резистентністю до ліків і розробити оптимальні схеми її медикаментозної корекції.Протягом першого лікувального періоду (7-10 днів монотерапії) хворі одержували один з препаратів: 1) інгібітор АПФ (еналапріл, 20 мг/дб., періндопріл, 8 мг/ дб. або каптопріл, 50 мг/ дб.); 2) АТ1-блокатор (лозартан, 100 мг/ дб. або ірбесартан, 150 мг/ дб.); 3) бета-блокатор (атенолол, 100 мг/ дб. або метопролол, 150 мг/ дб.); 4) антагоніст кальцію (ніфедіпін-ретард, 40 мг/дб. або амлодіпін 10 мг/дб). Протягом першого лікувального періоду (7-10 днів) хворі одержували один з варіантів терапії: 1) ІАПФ (еналапріл, 20 мг/дб., каптопріл, 75 мг/дб. або періндопріл, 8 мг/дб.) та тіаз. діуретик (гідрохлортіазид, 25 мг/дб.) (деяким хворим призначався тільки еналапріл або каптопріл); 2) АТ1-блокатор (лозартан, 100 мг/дб. або ірбесартан, 150 мг/дб.) та тіаз. діуретик (гідрохлортіазид, 25 мг/дб.); 3) бета-блокатор (атенолол, 100 мг/дб. або метопролол, 150 мг/дб.) та тіаз. діуретик (гідрохлортіазид, 25 мг/дб.); 4) антагоніст кальцію (ніфедіпін-ретард, 40 мг/дб. або амлодіпін 10 мг/дб.) та тіаз. діуретик (гідрохлортіазид, 25 мг/дб.). Хворі на тяжку АГ з резистентністю до ліків отримували комбінації препаратів: 1) ІАПФ (еналапріл, до 40 мг/дб. або періндопріл, 8 мг/дб.) та тіаз. діуретик (гідрохлортіазид, 25 мг/дб) (або комб. препарат - кристепін, адельфан, сінепрес); 2) АТ1-блокатор (лозартан, 100 мг/дб. або ірбесартан, до 300 мг/дб.) та тіаз. діуретик (гідрохлортіазид, 25 мг/дб.) (або комб. препарат); 3) ІАПФ (еналапріл, до 40 мг/дб. або періндопріл, 8 мг/дб.), бета-блокатор (атенолол, 100 мг/дб. або метопролол, 150 мг/дб.) та тіаз. діуретик (гідрохлортіазид, 25 мг/дб) (або комб. препарат); 4) ІАПФ (еналапріл, до 40 мг/дб. або періндопріл, 8 мг/дб.), антагоніст кальцію (ніфедіпін-ретард, до 80 мг/дб. або амлодіпін, 10 мг/дб.) та тіаз. діуретик (гідрохлортіазид, 25 мг/дб.); 5) ІАПФ (еналапріл, до 40 мг/дб. або періндопріл, 8 мг/дб.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ