Роль іменникової фрази у заголовках художньої англомовної прози - Курсовая работа

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Херсонського державного університету Курсова робота з англійської мови РОЛЬ ІМЕННИКОВОЇ ФРАЗИ У ЗАГОЛОВКАХ ХУДОЖНЬОЇ АНГЛОМОВНОЇ ПРОЗИВажливу роль в глибшому осмисленні значення художнього твору відіграє заголовок. Високий ступінь компресії, сконденсованості та насиченості іменникових фраз сприяє тому, що основною функцією заголовків є інформативна або функція привернення уваги, суть якої полягає в тому, що заголовки містять чітке, стисле повідомлення, яке запалює іскру зацікавленості в потенційного читача. Читач вимушений звернутися до тексту, щоб відшукати інформацію, якої не вистачає в заголовку. Прийнято вважати, що іменникові фрази відображають вищий ступінь лексико-граматичної єдності: вони різняться складністю побудови і мають безкінечні можливості для розвитку семантичної структури лексико-граматичних одиниць. Актуальність вивчення іменникових фраз зумовлена тим, що вони мають загальномовний характер, адже поширені не тільки в публіцистичному, діловому та науково-технічному стилях мовлення, де забезпечують успішну комунікацію та відповідають вимогам і потребам суспільства науково-технічної доби, а також у художніх текстах і розмовній мові, та власне належать до універсальних способів творення мовних номінативних одиниць, котрі використовуються для побудови тексту загалом [16, с.Іменникова фраза - компонент ієрархічної структури речення, що має синтаксичні властивості іменника, до складу котрої входять головний та один чи декілька залежних компонентів, наприклад: friend, my friend, my dear friend, my parents friend. Більш точним було б визначення «субстантивне словосполучення» або «іменна група», однак використання терміна «іменникова фраза» пояснюється тим, що на відміну від «субстантивного словосполучення» чи «іменної групи» в іменникових фразах службові слова є їх повноцінними елементами, адже функціонування і семантика іменникових фраз може вивчатися тільки залежно від детермінативів, які входять в їхню структуру. У реченні, як правило, більше іменникових фраз, ніж дієслівних, причому в кожній такій фразі є головне слово, або вершина іменникової фрази, що під час розмови або читання завжди виділяється за допомогою інтонації, адже воно стоїть під фразовим наголосом: Almost every sentence contains at least one noun phrase. Останнє слово у фразі, що починається з прийменника, артикля або слова, що замінює його, - завжди головне і зазвичай є іменником (рідко займенником), а слова, які стоять в рамці між службовим словом та останнім (іменником), - визначенням до нього. У функції прямого додатка, можуть виступати як іменникові фрази, що складаються з однієї словоформи (friend, me, somebody, nobody, etc.), так й іменникові фрази, що складаються з іменника чи займенника з підлеглими словами (my friend, my dear friend, my dear friend with his grandchildren, etc.), а також сурядні (my dear friend and his grandchildren) та іменникові фрази (my friend John).Заголовок формується як конденсат тексту, змістові характеристики якого адекватні смисловим властивостям усього твору, а тому, виступаючи стислим нерозкритим змістом, співвідноситься з цілісною одиницею мови - текстом, а не з якимось його складників. Прогнозуюча функція заголовків художніх текстів полягає в тому, що між заголовком і власне текстом встановлюється проспективно-ретроспективний звязок, що зумовлює смислову двоплановість заголовку: заголовок актуалізує певну інформацію до ознайомлення читача з текстом, і ця інформація в процесі читання і розгортання тканини тексту збагачується новими смислами, які надають заголовку семантичної багатозначності [15, с. Заголовок-персонаж або заголовок-персоналія є одним з найпоширеніших, це завжди заголовок, котрий виражається іменниковою фразою, прикладом можуть бути такі назви як «Emma» (J. Заголовок-проблема передбачає сюжет, побудований навколо певної проблеми, що частково висвітлена в заголовку або ж про яку натякає заголовок. При дослідженні семантичного аспекту заголовка, тобто відношення «текст - заголовок», і виявленні певних закономірностей у функціях назв англомовних художніх творів, значення заголовка визначається читачем до ознайомлення із текстом, смисл заголовка - після цього.У ході дослідження ми дійшли таких висновків: Іменникова фраза є компонентом ієрархічної структури речення, що має синтаксичні властивості іменника, до складу якої входять декілька компонентів. Розглядаючи іменникову фразу як частину речення варто зазначити, що вона виконує синтаксичні функції підмета і додатка. Структуру іменникових фраз можна визначити проаналізувавши обсяг, морфологічний склад та аранжування елементів у іменниковій фразі. За місцем розташування компонентів іменникової фрази виділяють наступні типи іменникової фрази: прогресивна, регресивна і рамкова. Для наочного структурування використовують дистрибутивні моделі, що характеризують кожен компонент іменникової фрази і вказують його належність до певної частини мови.