Стан секреторної функції шлункових залоз і кровоплину при блокуванні дофамінових рецепторів у щурів з інтактною іннервацією шлунка та на тлі піддіафрагмальної стовбурової ваготомії. Роль М1-холіно рецепторів у механізмах регуляції базальної секреції.
Аннотация к работе
Блокування D2-ДР призводить до зменшення кислотопродукції, у той час як повідомлення про вплив на рівень кровоплину у СОШ є дискутабельними, а тривале застосування метоклопраміду призводить до ульцерогенних ушкоджень СОШ (Бондарчук Т.І., 2002; Takeuchi, 1998). Зміни морфо-функціонального стану СОШ призводять до порушення функціонування інших органів травної системи - печінки, підшлункової залози, кишок, а метаболічні процеси у цих органах при ульцерогенних змінах СОШ, зумовлених етанолом, за умов роздільного та поєднаного блокування М1-ХР та L-Са2 каналів є недостатньо вивченими. Роль М1-ХР оцінювали шляхом їх блокування гастроцепіном (“Beoringer Inhelheim”, Німеччина) у дозі 3 та 6 мг/кг (Sigman H.H., 1991), D2-ДР - метоклопрамідом (“Дарниця”, Україна) у дозі 2 мг/кг (Nomura K., 1995) та L-Са2 каналів - верапамілу гідрохлоридом (“Дарниця”, Україна) у дозі 1,25 мг/кг (al-Dohayan Порівнюючи динаміку змін секреції та ШК в СОШ при блокуванні М1-ХР встановлено, що гастроцепін зумовлює більш виражені зміни гемодинаміки, ніж секреції. Слід відзначити, що блокування М1-ХР у тварин з інтактною СОШ не призводило до виражених змін кислотопродукції та супроводжувалося незначним гальмуванням пепсиновиділення впродовж першої години, тоді як на тлі дії етанолу кислотовиділення різко зменшувалося, а концентрація пепсину суттєво не відрізнялася від такої при перфузії етанолом.На підставі проведених досліджень вирішене наукове завдання, що полягало у розкритті особливостей механізму секреторної функції шлункових залоз, кровоплину, процесів ліпопероксидації, активності ензимів антиоксидантного захисту та вмісту NO в слизовій оболонці шлунка за умов блокування М1-холіно-, D2-дофамінових рецепторів і L-Са2 каналів у інтактних тварин, а також на тлі дії етанолу. При блокуванні М1-холінорецепторів гастроцепіном (у дозі 3 та 6 мг/кг) відзначається тенденція до зниження кислотовиділення та гальмування базальної секреції пепсину, що супроводжується зниженням швидкості кровоплину в слизовій оболонці шлунка: при цьому, спершу проявляється виражена швидка судинна реакція, тоді як зміни секреції розвиваються повільно. Блокування L-кальцієвих каналів верапамілом (у дозі 1,25 мг/кг) призводить до незначного гальмування базального кислото-та пепсиновиділення в щурів і швидкого зниження швидкості кровоплину у слизовій оболонці шлунка, а на тлі дії етанолу зумовлює значне пригнічення секреції хлоридної кислоти. Блокування D2-дофамінових рецепторів метоклопрамідом (у дозі 2 мг/кг) у щурів з інтактною нервовою системою незначно впливає на рівень базальної секреції хлоридної кислоти та призводить до короткотривалого зростання пепсиновиділення, а за відсутності центрального вагального впливу зумовлює гальмування кислотовиділення, що доводить участь периферійних D2-дофамінових рецепторів у регуляції секреції парієтальних клітин. Дія гастроцепіну (у дозі 6 мг/кг) проявляє тенденцію до зростання процесів цитопротекції в слизовій оболонці шлунка, що повязано зі зменшенням процесів ліпопероксидації та підвищенням активності супероксиддисмутази, однак характер структурно-геморагічних змін слизової оболонки шлунка суттєво не змінювався, при цьому виявлені відмінності в перебігу процесів ліпопероксидації та активності ензимів антиоксидантного захисту в тканинах печінки та підшлункової залози.