Узагальнююча картина сутності та спрямованості унійних пошуків єпископів визначених єпархій. Чинники суспільно-політичного та релігійного характеру, що призвели до унії Руської православної церкви (Київської митрополії) з Римською апостольською столицею.
Аннотация к работе
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукРобота виконана на кафедрі релігієзнавства та теології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Науковий керівник: БАЛУХ Василь Олексійович, доктор історичних наук, професор, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, декан філософсько-теологічного факультету. Офіційні опоненти: УТКІН Олександр Іванович, доктор історичних наук, професор, Міжнародний Соломонів університет (Київ), завідувач кафедри історії; АТАМАНЕНКО Віктор Борисович, кандидат історичних наук, доцент, Національний університет "Острозька академія", доцент кафедри історії. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці національного університету "Острозька академія" (35800, м.Україна належить до тих небагатьох держав, де офіційна державна влада неодноразово належала чужинцям, а суспільно-релігійне життя залежало від іноземних релігійних центрів, що, безперечно, наклало свій відбиток на становлення і розвиток церковно-релігійних традицій в Україні, перманентність якого потенціює атмосферу догматично-канонічних суперечностей між греко-православною та римо-католицькою Церквами до цього часу. Прикладом таких підходів можуть бути як завуальовані, так і відчайдушно демонстративні випади з боку конфесійних опонентів під час святкування 400-літнього ювілею Берестейської унії, інспірації навколо візиту в Україну Римського папи Івана Павла ІІ, а також недавні заходи з недопущення перенесення осідку глави Української греко-католицької церкви та зміни його титулу на "архієпископа Київського і Галицького". Сучасні суспільно-політичні та духовно-релігійні перетворення не лише сприяють, а й вимагають обєктивної оцінки багатьох історичних подій та явищ, зокрема православно-католицького діалогу, первісна фаза якого припадає на останню чверть XVI ст., а завершальна - на кінець XVII - початок XVIII ст., коли до унії приєдналися дві православні єпархії - Перемиська (1691 р.) та Львівська (1700 р.). Для досягнення окресленої мети в дисертації ставляться такі завдання: - подолати моноконфесійність і вузькодисциплінарний підхід в історіографії до витлумачення природи Берестейської унії, причин та наслідків переведення на унію Львівської і Перемиської єпархій після столітньої боротьби за самостійне існування в умовах політично та релігійно-експансіоністськи налаштованої Речі Посполитої; пояснюється складними й суперечливими процесами, які переживала Руська православна церква; витоками східної унійної політики Римського престолу; неумотивованим втручанням у справи Київської митрополії східних патріархів і непримиренною боротьбою церковних братств за сфери впливу в Церкві, що спонукало єпископів Львівського Гедеона, а згодом і Перемиського Михайла до самостійних унійних пошуків.Третю групу складають джерела публіцистичного, полемічного жанру, а також окремі твори проповідницького та агіографічного характеру, переписувані та друковані у Львівській та Перемиській єпархіях. Джерела, що увиразнюють справжню роль і місце Львівської та Перемиської єпархій в унійних колізіях зібрані у Центральному державному історичному архіві України у Львові та Відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. Перші узагальнюючі праці з історії Львівської та Перемиської єпархій у контексті церковно-релігійного життя на Правобережній Україні, їх місця та значення в церковно-релігійному житті Київської митрополії належать М. Праці цих дослідників цінні тим, що в них реконструйовано реалії церковно-релігійного життя у Львівській та Перемиській єпархіях, витлумачено роль східних патріархів в історії західних канонічних територій Київської митрополії. Хоча переведенню Перемиської та Львівської єпархій на унію з Римом автори відводять мало місця, їм все ж таки вдається популяризувати думку, що завдяки особистим зусиллям Йосипа Шумлянського унія в його єпархії була "справою парафіяльного духовенства, яке майже суціль, відразу й без примусу пішло за своїм єпископом" (С.Але причини, які розкривають сутність первісної фази унійних пошуків єпископами Руської православної церкви, лежать у середині українсько-білоруського суспільства і лише певною мірою визначаються зовнішніми факторами. До них належать бажання єпископату Руської православної церкви зрівнятися у правах з духовенством Римської церкви, повернути собі авторитет і духовну владу в церкві, яку вони втратили з потурання східних патріархів, та інші чинники соціального характеру. Вдатися до унійних пошуків його змушували невмотивовані дії східних патріархів щодо всієї Київської митрополії, вороже ставлення до нього самого з боку Константинопольського патріарха та Київського митрополита і, нарешті, безрезультатна боротьба за сфери впливу у власній єпархії зі Свято-Успенським братством.