Визначення поняття ленд-лізу як системи передачі США у позику озброєння, боєприпасів, продовольства країнам-союзникам по антигітлерівській коаліції в період Другої світової війни. Дослідження істориками вкладу союзників у перемогу Радянського Союзу.
Аннотация к работе
Ленд-ліз (від англ. lend - позичати і lease - здавати в оренду) - система передачі США у позику або в оренду озброєння, боєприпасів, стратегічної сировини, продовольства, різних товарів і послуг країнам - союзникам по антигітлерівській коаліції в період Другої світової війни. Цього дня президент США Франклін Рузвельт виступив зі знаменитою промовою про "садовий шланг". 6 листопада 1940 року, всупереч усім соціологічним прогнозам, "старий Френк", як називали Франкліна Рузвельта близькі друзі, здобув перемогу, ставши першим в історії США президентом, обраним на третій термін. І чи не наступного дня відверто заявив про свою повну підтримку Англії в боротьбі проти Гітлера: "Ми надамо англійцям усе необхідне для ведення війни в оренду чи в борг". У той час господарі Нового Світу добре уявляли, в якому катастрофічному становищі перебували англійці, яким уже ні на що було вести війну, - бракувало озброєнь, а валютні резерви були вичерпані.Не чекаючи схвалення Конгресом "програми перемоги", котра передбачала збільшення військового виробництва як мінімум удвічі, і відклавши на майбутнє рішення іншого завдання - кардинальні зміни громадської думки відносно нового союзника - Рузвельт приватно домовився з Черчіллем, щоб на перших порах американська допомога СРСР ішла через Велику Британію - під прикриттям уже здійснюваного ленд-лізу . 28 жовтня 1941 року Ф.Рузвельт видав директиву про поширення закону про ленд-ліз на СРСР та відправив Сталіну записку, в якій повідомляв, що США нададуть СРСР необхідні матеріали у безвідсотковий кредит на суму $1 млрд. з оплатою протягом 10 років, починаючи з шостого року після закінчення війни. Американці не дуже поспішали: до кінця 1941 року в СРСР було поставлено всього 0,5% обіцяного обсягу військової техніки й озброєнь. І лише після Перл-Харбора 11 червя 1942 року було підписано угоду з Радянським Союзом і вантажі по ленд-лізу почали надходити до СРСР із завидною регулярністю. Причому зазначимо: тих, "дорогих" доларів, коли пара шкіряних армійських черевиків коштувала трохи більше одного долара, а новий джип "вілліс" можна було купити всього за півтисячі.Тим, хто цікавиться історією, була відома канонічна цифра: поставки за ленд-лізом становили 4% від обсягу промислового виробництва в СРСР у роки війни. Її опублікував без подальших коментарів у своїй книзі "Військова економіка СРСР у період Вітчизняної війни" незабаром розстріляний за "ленінградською справою" голова Держплану Микола Вознесенський. У "Короткій історії Великої вітчизняної війни", що неодноразово перевидавалася, наголошувалося, що "СРСР під час війни отримав за ленд-лізом деякі види озброєнь, а також важливі для народного господарства машини, устаткування, матеріали, проте загалом ця допомога не була скільки-небудь значною і жодним чином не могла справити вирішальний вплив на перебіг Великої Вітчизняної війни". Докладні дані містяться в книгах російських істориків В.Красикова "Перемоги, яких не було" і Б.Соколова "Роль ленд-лізу у Великій вітчизняній війні 1941-1945 рр.", де загальний обсяг поставок за ленд-лізом оцінюється в $11,3 млрд (близько $100 млрд за нинішнім курсом). За роки війни Червона армія отримала від США, Великої Британії, Канади й Австралії танків і самохідних гармат, а також літаків відповідно 12 і 15% від рівня виробництва в СРСР.Частина витрат на програму ленд-лізу була погашена за допомогою так званого зворотного ленд-лізу - Вашингтон отримав необхідну сировину загальною вартістю майже 20% від переданих матеріалів і озброєнь. Зокрема, з СРСР до Штатів було відправлено 32 тисячі тонн марганцевої і 300 тисяч тонн хромової руди, значення яких у військовій промисловості було надзвичайно велике. Тільки на одному британському крейсері "Едінбург", який 2 травня 1942 супроводжував конвой QP-11 і потонув у холодному Баренцевому морі після бою з німецькими кораблями, на борту залишилося понад 5,5 т радянського золота. Нарешті, значну частину зброї і бойової техніки, як і передбачалося договором, Радянський Союз після закінчення війни повернув назад, отримавши рахунок на круглу суму в $2,6 млрд. На тлі списання ленд-лізівських боргів іншим облагодіяним державам це виглядало відвертим пограбуванням, і Сталін зажадав перерахувати борг. Отже, рокфеллерівська нафтова корпорація "Стандарт Ойл" тільки по лінії німецького концерну "І.Г.Фарбеніндустрі" продала Гітлеру бензину і мастильних матеріалів на $20 млн. Тільки венесуельський філіал "Стандарт Ойл" щомісячно відправляв до Німеччини 13 тис. тонн нафти, яку могутня хімічна промисловість Рейху тут же переробляла на бензин.До цього часу зберігаються відмінності в оцінці обсягів постачання за ленд-лізом озброєнь, техніки, продовольства (усього понад 70 найменувань). Бронетанкової техніки союзники постачили близько 20 тис. одиниць, з них 12 тис. танків, бойових і транспортних літаків - 22 тис. шт., 10 тисяч ар