Розвиток духовності у давньоруському суспільстві. Вплив християнських цінностей на формування й розвиток української культури, політики, освіти та інших сфер суспільного та духовного життя. Трансформація християнських цінностей у сучасному суспільстві.
Аннотация к работе
Християнство як вчення, як ідеологічна система, як релігія запроваджене на Русі 988 року за часів князювання Володимира Святославовича, його прийняття було закономірним для тогочасного розвитку давньоруського суспільства, підготовленим усім ходом історії та обєктивними потребами доби. Отже, щоб увійти в коло європейських народів, закріпити за собою місце в міжнародній політичній структурі і налагодити взаємовигідні, рівноправні стосунки з християнськими державами, треба було прийняти християнство, тобто замінити багатобожжя єдинобожжям.Християнство як вчення, як ідеологічна система, як релігія запроваджене на Русі 988 року за часів князювання Володимира Святославовича, його прийняття було закономірним для тогочасного розвитку давньоруського суспільства, підготовленим усім ходом історії та обєктивними потребами доби. Язичництво становило собою ідеологію первісного суспільства, Русь же наприкінці X ст. була суспільством класово розшарованим, антагоністичним. З іншого боку, релігії, яка б підтримувала суспільно-економічні процеси класового ранньофеодального суспільства, підносячи авторитет князя і зміцнюючи його владу. Таким же значним за своїм змістом було й зовнішньополітичне значення прийняття християнства. Соціокультурними наслідками прийняття християнства були: - забезпечення етнокультурної єдності всіх племен і земель Київської Русі.Перед запровадженням християнства кожне племя шанувало своїх богів і мало власні культи, але з процесом творення держави відбувається обєднання цих богів. Для українця вся природи була населена масою різних божеств: польовики, лісовики, водяники, русалки, мавки та інші живуть, моляв, у річках, болотах, у лісах і можуть приймати образ тварин. Прийняття християнства не знищило поганських обрядів, навпаки багато з них перейшло до християнства, зберігше свою внутрішню суть, хоч вони були і пристосовані до християнських свят. Християнський культ накладався шаром на язичницькі обряди і свята, десь відбувалося заміщення одних богів іншими, десь властивості язичницьких та християнських святих і богів суміщалися, а подекуди жорстоко знищувалася навіть згідно про язичницькі святині. На це значення політичних традицій Київської Русі для розбудови незалежної України вказують і сучасні українські політичні діячі, підкреслюючи, що за довгі століття неволі, протягом яких українці лише на короткий час відновлювали свою державність, вони втратили смак свободи і тому повинні, позбувшись комплексу меншовартості, знову вчитися будувати Українську державу, спираючись в цьому на її давні традицї.Такими були князі Борис і Гліб (перші українські святі), Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, св. Він об”єднував у своїй особі глибоку віру й надію на Боже провидіння, мужність лева і християнську лагідність, політичну і життєву мудрість, високу для того часу освіченість з смиренням, глибокий патріотизм, надзвичайну хоробрість у боротьбі з ворогами українського народу і доброзичливе ставлення до чужинців, що не шкодили Україні, величність князя і відсутність всякої пихи, велику гостинність і християнське милосердя до бідних, старших, хворих і сиріт. Звідси випливає і сформоване в той час переконання, що для українця центральним пунктом світу є Україна, українські люди й українські землі, концентруючись в гаслі “Україна - понад усе!” Це стає такою ж нормальною річчю для духовності українського етносу - визначати свій край за середину світу, як для одиниці фізично здорової визначати, передусім, свій власний організм за найдовершеніший. Цей відрух, складаючись в українських землях від найдавніших часів, згодом постав у потужному гімні козацької України ХУП ст.: “Та нема лучче, та нема краще, як у нас, на Україні…”. В українських реаліях особливе значення має наукове вивчення християнських цінностей, оскільки саме християнство історично було і залишається основною формою релігії українців, і саме християнські цінності є одним з найважливіших факторів, що впливають на формування й розвиток національної культури, політики, освіти та інших сфер суспільного та духовного життяХристиянські засади відігравали й продовжують відігравати значну роль в українському суспільстві і сучасному державотворенні. В історії України християнство через систему цінностей сприяло національній ідентифікації, вихованню національного характеру, формуванню самобутньої духовної культури. Європейський вибір України та складні процеси глобалізації є покликом для всіх віруючих громадян нашої держави, які повинні спільними зусиллями підносити рівень духовності нації, утверджувати цінності родинного життя, любові до ближнього, милосердя, громадянської відповідальності.
План
План
1. Роль християнства у давній українській культурі
1.1 Становлення християнства на території України
1.2 Значення християнства, у формуванні української культури і історії
2. Влив християнських цінностей на сучасну українську культуру
Висновок
Список літератури
Вывод
духовність християнський культура український
Християнські засади відігравали й продовжують відігравати значну роль в українському суспільстві і сучасному державотворенні.
В історії України християнство через систему цінностей сприяло національній ідентифікації, вихованню національного характеру, формуванню самобутньої духовної культури.
Європейський вибір України та складні процеси глобалізації є покликом для всіх віруючих громадян нашої держави, які повинні спільними зусиллями підносити рівень духовності нації, утверджувати цінності родинного життя, любові до ближнього, милосердя, громадянської відповідальності.
Міцну українську державу збудує лише нерозривне поєднання трьох сутностей: національної ідеї, яка грунтується на християнських засадах, національної економіки і національного закону. Бо «ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її не збудуємо, і ніхто з нас не зробить нації, коли ми самі нацією не схочемо бути»,- ці слова В. Липинського актуальні нині, як ніколи.
Гарантом успіху на цьому шляху є наша історія, її національна ідея, наша віра в Бога, непоборний дух і спрага до творення. Ніщо не здатне знищити української нації, бо її гарантом виступає сама ж земля, як територія з численними багатствами, культура, мова, мораль, християнські засади, традиції, звичаї і міцна українська родина - це наші духовні обереги і в них запорука нашої сили і могутності.
Список литературы
1. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Брюссель-Торонто-Нью-Йорк-Лондон-Мюнхен, 1976. - 208 с.
2. Культурологія. Навчальний посібник. Під ред. Драч Г.В. Ростов -на-Дону, 1995.
3. Кудрявцев В.В. Лекції по історії релігії і вільнодумства.
4. Навчальний посібник. М., 1997.
5. Полікарпов В.С. Історія релігій. Лекції і хрестоматія. М., 1997.
6. Радугин А.А. Введення в релігіоведення: теорія, історія і сучасні релігії. Курс лекцій. М., 1996.
7. Чернокозов А.І. Історія світової культури. Навчальний посібник. Ростову-на-Дону, 1997.
8. Політологічний енциклопедичний словник. - К., 1997. - 395 с.
9. Семчишин М. Тисяча років української культури. - К., 1993. - 550 с.
10. Стецько Я. Українська визвольна концепція. - Мюнхен, 1987. - 528 с.
11. Миропольський С. Нариси по історії церковноприходських шкіл. - СПБ, 1894. - 294 с.
12. Миропольський С. Вказ. праця. - 294 с.
13. Липа Ю. Призначення України. - Львів, 1992. - 270 с.
14. Трохимчук С. Українське державотворення. - Львів, 1997. - 80 с.
15. Косів М. Двоязичіє чи без язичіє? - Львів, 1998. - 235 с.