Аналіз рівня довіри населення до органів державної влади в Україні. Визначення основних чинників, що впливають на легітимацію адміністрації. Особливість суперечностей взаємодії громадських і урядових українських інститутів та засобів їхнього подолання.
Аннотация к работе
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукРобота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П. Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Розова Тамара Вікторівна, Рада національної безпеки і оборони України, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, державний експерт. Офіційні опоненти: доктор політичних наук, Розумний Максим Миколайович, Рада національної безпеки і оборони України, Національний інститут проблем міжнародної безпеки, радник Директора; Захист відбудеться “26” червня 2009 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.12 Національного педагогічного університету імені М.П. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Суперечливість політичних та соціально-економічних реформ, що відбуваються за умов посттоталітарної трансформації України, формування нової соціальної структури та громадянського суспільства ускладнюються падінням рівня довіри до політичної влади. Донедавна питання ролі громадянського суспільства у підвищенні довіри населення до влади в Україні ігнорувалося. Зростання чисельності та розширення спектра діяльності громадських організацій в Україні вимагає утвердження якісно нової моделі відносин у площині взаємодії влади та громадськості. Відтак, актуальності набуває питання науково-теоретичного осмислення проблеми легітимності у вітчизняних умовах в контексті пошуку концептуально нових засад удосконалення механізму взаємодії держави та громадянського суспільства. В Україні, попри певні позитивні кроки на шляху утвердження громадянського суспільства, вплив останнього на владу залишається на низькому рівні.Формування капіталістичного способу господарювання та подальший розвиток наукових знань заклали нову методологічну основу у розумінні явища громадянського суспільства - у напрямі автономізації його статусу по відношенню до держави. Тим самим було започатковано дискусію про характер та моделі взаємодії влади і громадянського суспільства. Формалізація суспільно-політичного та економічного життя розбалансувала рівновагу між громадянським суспільством та державою у бік абсолютизації цінності останньої. У підрозділі 1.2 “Теоретичні підходи до визначення поняття громадянське суспільство у вітчизняній політичній науці” зазначено, що потужним стимулом до активізації наукових пошуків у дослідженні громадянського суспільства в українській політичній науці стали, по-перше, обєктивно зростаюча гносеологічна потреба у поширенні та осягненні здобутків світової політичної теорії та практики, по-друге, активна діяльність державного керівництва у напрямі долучення України до кола країн, які взяли на себе зобовязання підтримувати розвиток громадянського суспільства. У сучасній українській політології набули поширення, як мінімум, два дискусійні напрямки осмислення громадянського суспільства: 1) громадянське суспільство в Україні перебуває на зародковій стадії формування, а його окремі елементи відчувають на собі постійний тиск з боку державної влади та зазнають негативний соціокультурний вплив наслідків тоталітарного минулого; 2) громадянське суспільство в Україні на сучасному етапі має належний рівень інституціоналізації, відтак головне завдання - досягнення рівноваги між ним та державою.