Роль гри-драматизації в розвитку дітей старшого дошкільного віку - Курсовая работа

Становлення компетентності дитини в різних сферах художньої діяльності, готовності до гри - драматизації здійснюється в сімї, за підтримки батьків і в педагогічному процесі ДНЗ. У самій природі гри (показ спектаклю) закладені її звязки з сюжетно-ролевою грою (гра в театр), що дає можливість обєднати дітей загальною ідеєю, переживаннями, згуртувати на основі цікавої діяльності, що дозволяє кожному проявити активність, творчість, індивідуальність. Чим старше стають діти, чим вище рівень розвитку, тим театралізована гра (педагогічно направлена) цінніша для становлення самодіяльних форм поведінки, де зявляється можливість самим створювати сюжет або організовувати ігри з правилами, знаходити партнерів, вибирати засоби для реалізації своїх задумів (Д.В. І щоразу театралізована діяльність виконує свої різні функції: сприймання театрального видовища - розвага; театралізована гра - власне гра; підготовка театральної вистави стає випробуванням, що потребує певних вольових і фізичних зусиль, повязаних з виконанням якихось обовязків: репетиціями, відповідальністю, фізичним напруженням. Основні напрями розвитку гри, що театралізується, полягають в поступовому переході дитини від гри поодинці літературному або фольклорному тексту до гри-контамінації, що має на увазі вільну побудову дитиною сюжету, в якому літературна основа поєднується з вільною її інтерпретацією дитиною або зєднуються декілька творів; від гри, де використовуються засоби виразності для передачі особливостей персонажа, до гри як засобу самовираження через образ героя; від гри, в якій центром є «артист», до гри, в якій представлений комплекс позицій «артист», «режисер», «сценарист», «оформлювач», «костюмер», але при цьому переваги кожної дитини повязані з яким-небудь одним з них, залежно від індивідуальних здібностей та інтересів; від гри, що театралізується, до театрально-ігрової діяльності як засобу самовираження особи і самореалізації здібностей.Головна вимога: вони мають бути повчальні, щоб дошкільнята вчилися обєктивно оцінювати вчинки персонажів, робили самостійні висновки, набували необхідних знань. Залучаючись до театралізованих ігор, діти вчаться імітувати характерні рухи казкових персонажів; осягають художньо - образні виражальні засоби - інтонацію, міміку, пантоміму; вдосконалюють вокальні вміння; розвивають творчу самостійність у відтворенні образу. Для забезпечення творчих проявів дитини в різних видах діяльності, треба збагатити її життєвий досвід яскравими мистецькими враженнями, сформувати необхідні знання та вміння. Музика допомагає дітям передавати характер дійових осіб, підказує зміну дій, появу іншого персонажа. Відбувається поступовий перехід дитини від гри поодинці літературному або фольклорному тексту до гри-контамінації, що має на увазі вільну побудову дитиною сюжету, в якому літературна основа поєднується з вільною її інтерпретацією дитиною або зєднуються декілька творів; від гри, де використовуються засоби виразності для передачі особливостей персонажа, до гри як засобу самовираження через образ героя; від гри, в якій центром є «артист», до гри, в якій представлений комплекс позицій «артист», «режисер», «сценарист», «оформлювач», «костюмер», але при цьому переваги кожної дитини повязані з одним з них, залежно від індивідуальних здібностей і інтересів.